Page 53 - 4950

Для забезпечення ефективності трансфертного
ціноутворення керівники центрів відповідальності повинні мати
право самостійно приймати рішення щодо закупівлі (або продажу)
проміжного продукту у інших центрів відповідальності або на
зовнішньому ринку. Тільки у цьому випадку можлива максимізація
прибутку підприємства в цілому.

3.2 Методи трансфертного ціноутворення
Найчастіше підприємства застосовують такі методи
утворення трансфертних цін:
- трансфертні ціни на основі ринкових цін;
- трансфертні ціни на основі витрат;
- трансфертні ціни на основі договірних цін.
Метод трансфертного ціноутворення повинен стимулювати
керівника кожного центру відповідальності приймати рішення, які є
оптимальними не тільки для його підрозділу, але і для підприємства
в цілому.
Загалом прийнято вважати, що трансфертну ціну слід
встановлювати в межах мінімального значення ціни, на яку
погоджується підрозділ-продавець, та максимально
допустимого значення цієї ціни для підрозділу-покупця
проміжного продукту.
Мінімальну трансфертну ціну для підрозділу-продавця
проміжного продукту визначають за такою формулою:
Мінімальна = Дійсні + Альтернативні (3.1)
трансфертна релевантні релевантні
ціна витрати витрати
До дійсних релевантних витрат у короткостроковому періоді
відносять змінні витрати. Якщо ж рішення приймається на
довгострокову перспективу, то до уваги слід також брати постійні
витрати, які виникають внаслідок того, що підрозділ-продавець
вирішує виробляти додаткову партію проміжного продукту.
Альтернативні релевантні витрати – це вигода, яка може
бути втрачена підрозділом-продавцем у випадку, якщо він
відмовляється від продажу проміжного продукту зовнішньому
покупцеві за більш вигідною ціною.

51