Page 23 - 4948

фундаменту, їх називають епібайкальськими,
епікаледонськими, епігерцинськими, епімезозойськими
(див.нижче - поняття про тектонічні цикли). Фундамент
молодих платформ менш кристалічний ніж у древніх, породи
його менш метаморфізовані, містять менше гранітів і
відрізняються від осадового чохла, головним чином,
інтенсивною дислокованістю. Прикладами таких платформ є
Скіфська епігерцинська, Катазіатська епікаледонська і ін. Слід
відмітити також що епібайкальські платформи займають
проміжне положення між древніми і молодими і на деяких
південних древніх платформах байкаліди розглядаються у
складі фундаменту цих платформ.
Найбільшими структурними елементами платформ є
щити і плити - структури першого порядку по відношенню до
платформ.
Щит - це ділянка платформи, де на поверхню виступає
фундамент. Щити характерні для древніх платформ і є
наслідком тривалого підняття та денудації даної території
(наприклад, Український щит на Східноєвропейській
платформі, Алданський щит на Сибірській платформі і ін.).
Плити - ділянки платформ, де фундамент перекритий
чохлом (наприклад, Руська плита на Східноєвропейській
платформі).
В межах плит виділяються структурні елементи другого
порядку: антеклізи, синеклізи і авлакогени.
Антеклізи - великі пологі підняття на плитах, де
фундамент перекритий відносно тонким осадовим чохлом,
або може навіть виступати на поверхню у вигляді невеликих
кристалічних масивів.
Синеклізи - ділянки плит з опущеним (до 3-5 км)
заляганням фундаменту і, відповідно, потужним осадовим
чохлом. Нахил верств на крилах антекліз і синекліз, як
правило, не перевищує 1 , тобто це дуже пологі і обширні
структури. Синеклізи і антеклізи, у свою чергу, можуть бути
ускладнені тектонічними структурами вищого порядку:
локальними підняттями, западинами, валами, флексурами, які
виникають переважно над зонами розломів. Прикладами
антекліз можуть служити Воронезька та Білоруська, а
синекліз - Московська та Українська на Східноєвропейській
платформі.
В основі синекліз часто виявляються (з допомогою
буріння) поховані структури, які дістали назву авлакогенів.
Таким є, наприклад, Дніпровсько-Донецький авлакоген,

22