Page 24 - 4948
P. 24

перекритий Українською синеклізою. Авлакогени - величезні
                            лінійно  витягнуті  грабеноподібні  западини  земної  кори  у
                            фундаменті  платформ,  обмежені  розломами  і  заповнені
                            осадками  різко  підвищеної  (до  10-12  км)  потужності.  В  них
                            часто  нагромаджуються  поклади  солей  та  вугілля.  У
                            сучасному  рельєфі  авлакогени  здебільшого  не  виражені  і  є
                            похованими  структурами  (можливо  різновидністю  давніх
                            континентальних  рифтів),доступ  ними  для  вивчення  лише  з
                            допомогою свердловин та сейсморозвідки.
                                  Епіплатформені  орогенні  пояси  та  континентальні
                            рифти. Потрібно відмітити, що формування гірського рельєфу
                            відбувається  не  тільки  як  наслідок  розвитку  геосинкліналей.
                            Часто  ці  процеси  протікають  і  на  стабілізованих  ділянках
                            земної кори - платформах. Для означення ∙х С.С.Шульц у 1962
                            році  застосував  термін  "епіплатформений  орогенез",  а
                            В.В.Білоусов  користується  терміном  "тектонічна  активізація
                            платформ".
                                  При  епіплатформеному  орогенезі  гірський  рельєф
                            створюється  в  короткі  геологічні  строки  різнонаправленими
                            тектонічними  рухами.  При  цьому  формуються  так  звані
                            брилові (чи складчасто-брилові) гірські системи з міжгірними
                            западинами.  В  поперечному  перерізі  епіплатформені  гірські
                            споруди мають склепінчасто-блокову будову.
                                  Процеси  гороутворення  можуть  супроводжуватись
                            базальтовим вулканізмом. Типовим прикладом таких орогенів
                            є  Тянь-Шань,  історія  розвитку  якого  достатньо  вивчена
                            (С.С.Шульц і ін.). До початку неогену Північний Тянь-Шань
                            представляв собою епікаледонську, а Південний Тянь-Шань -
                            епігерцинську      платформи.     Переконливим       свідченням
                            платформеної  стадії  на  Тянь-Шані  є  рештки  (останці)
                            осадового  чохла,  подібні  до  чохла  сусідньої  епігерцинської
                            Туранської  платформи.  В  неогені  Тянь-Шань  був  досить
                            вирівняною,     горбкуватою      територією.     У    неоген    -
                            четвертинний  час  відбулася  різка  активізація  тектонічних
                            рухів. Платформа була роздроблена на окремі блоки - опущені
                            грабени і припідняті горсти, які відділялись один від одного
                            глибинними  розломами.  Переміщення  блоків  по  розломах
                            досягали  величезного  розмаху  -  до  12-13  км.  Таким  чином,
                            сформувалася високогірна країна складчасто-брилового типу.
                                  Подібну історію розвитку мають гірські системи Алтаю,
                            Саян,  Аппалачів,  Судет  та  ін.  Усі  вони  пройшли  стадію
                            геосинклінального  розвитку,  коли  на  ∙х  місці  були  створені
                            складчасті гірські країни, потім стадію платформ - сучасний


                                                           23
   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29