Page 25 - 4948
P. 25

гірський рельєф формувався уже в межах молодих платформ
                            порівняно       недавно.      Встановлено,      що      процеси
                            епіплатформеного  орогенезу  були  досить  інтенсивними  не
                            тільки  на  неотектонічному  етапі,  але  й  у  віддаленому
                            геологічному      минулому      і   співпадали     з    епохами
                            епігеосинклінального орогенезу в часі.
                                  З епіплатформеними орогенами часто пов'язані процеси
                            рифтоутворення. Континентальні рифти - це великі структури
                            розтягування  континентального  масштабу,  морфологічно
                            виражені  простими  і  складними  грабенами  з  потоншеними
                            корою  і  літосферою,  підвищеним  тепловим  потоком,
                            вулканічною  і  сейсмічною  активністю.  Рифти  були  відкриті
                            майже  одночасно  англійським  геологом  Д.Грегорі  у  Східній
                            Африці та Є.Зюсом в Європі. Вони мають велику довжину, в
                            сотні і тисячі кілометрів і чітко виражену лінійність. Ширина
                            більшості континентальних рифтів 30-70км, але відомі вузькі -
                            5-20км (Мертве море) і більш широкі - 200-400 км (Червоне
                            море).  В  сучасному  рельєфі  кайнозойські  рифти  виражені
                            чітко  окресленими  пониженнями  (рифтовими  долинами),
                            обмеженими       крайовими     обрамляючими       їх   хребтами.
                            Найбільші  з  сучасних  рифтів  приурочені  до  осьових  частин
                            великих  склепінчастих  піднять.  Такими  є  системи  Східно-
                            Африканських      рифтів     (з   рифтом    Червоного     моря),
                            Байкальська рифтова система, Верхньорейнський рифт і ін.
                                  Рифтоутворення      майже     завжди     супроводжується
                            магматичною  діяльністю  (лужно-базальтовий  вулканізм).
                            Відомі навіть дуже великі вулканічні побудови (вулкани Кенія
                            і  Кіліманджаро  у  Східній  Африці),  розміщені  в  зонах
                            поперечних розломів, які пересікають рифти.
                                  Розвиток  континентальних  рифтів,  за  В.Г.Казьміним,
                            проходить  у  три  стадії.  На  першій  стадії  утворюються
                            неглибокі  западини  у  земній  корі,  розтяг  при  цьому  не
                            перевищує  сотень  метрів,  а  континентальна  кора  майже  не
                            потоншена.  На  другій  стадії  зароджується  і  ускладнюється
                            осьова  зона  рифту,  розтяг  становить  30-40км,  а  кора
                            потоншується  в  1,5  рази.  І,  нарешті,  на  третій  стадії
                            відбувається  значне  (у  2-3  рази)  потоншення  земної  кори,
                            утворюються розриви, по яких на поверхню надходить магма,
                            розтяг  досягає  80-100  км,  глибина  рифту  4-5  км.  Повний
                            розрив  континентальної  кори  відбувається  вже  при
                            потоншенні  у  2  рази,  на  дні  рифту  починає  формуватися
                            базальтова  кора  і  рифт  переходить  із  континентального  в
                            міжконтинентальний  (типу  Червономорського),  а  потім  і  в


                                                           24
   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30