Page 26 - 4948
P. 26

океанічний.
                                  Таким чином, на відміну від геосинклінального процесу,
                            наслідком  якого  є  утворення  континентальної  кори,  при
                            рифтогенезі  відбувається  зворотній  процес  -  руйнування
                            континентальної  кори  і  утворення  океанічної,  що,  в  свою
                            чергу, дає початок геосинклінальному розвитку території.
                                  Тектонічні цикли, епохи складчастості та гороутворення.
                            На  протязі  складної  та  тривалої  історії  свого  розвитку,  яка
                            обчислюється  багатьма  сотнями  мільйонів  чи  навіть  більше
                            мільярда років, геосинклінальні пояси почергово переживали
                            періоди  розширення  і  повільного  опускання  та  періоди
                            скорочення,  звуження  і  підняття,  які  супроводжувались
                            складчастістю, гранітизацією, метаморфізмом, що призводило
                            до  перетворення  окремих  частин  поясів  спочатку  у  гірські
                            масиви,  а  потім  у  молоді  континентальні  платформи.  А
                            оскільки    таке    чергування     опускань     і   піднять    та
                            супроводжуючих  ∙х  процесів  неодноразово  повторювалось  в
                            історії  поясів,  то  можна,  очевидно,  говорити  про  певну
                            циклічність у їх розвитку.
                                  Вперше  звернув  на  це  увагу  французький  геолог
                            М.Бертран (1886), який виділив чотири цикли гороутворення.
                            Зараз  в  історії  Землі  (і  в  еволюції  геосинклінальних  поясів)
                            виділяють  такі  тектонічні  цикли:  катархейський  (4,5-3,5
                            млрд.років тому), ранньоархейський (3,5-3,0 млрд.років тому),
                            пізньоархейський, або біломорський (3,0-2,6 млрд.років тому),
                            ранньопротерозойський,       чи   ранньокарельський      (2,6-2,0
                            млрд.років       тому),      середньопротерозойський,         чи
                            пізньокарельський         (2,0-1,7       млрд.років       тому),
                            ранньорифейський,  або  готський  (1,7-1,4  млрд.років  тому),
                            середньорифейський,  чи  гренвільський  (1,4-1,0  млрд.років
                            тому),байкальський       (1000-550     млн.      років    тому),
                            ранньопалеозойський,  або  каледонський  (545-375  млн.років
                            тому),  пізньопалеозойський,  або  герцинський  (375-220  млн.
                            років  тому),  мезозойський,  або  кимерійський  (220-80
                            млн.років  тому)  та  кайнозойський,  або  альпійський
                            (незавершений, від 80 млн.років до нашого часу).
                                  Тривалість  тектонічних  циклів,  як  видно  із  переліку,
                            була  більшою  у  докембрії,  де  досягала  1000  млн.років,  в
                            палеозої вона складала 180-200 млн.років, у мезозої 130-140, а
                            в кайнозої - менше 100 млн.років. Умовно в межах кожного
                            тектонічного циклу можна виділити тривалі еволюційні етапи
                            та короткі, бурхливі етапи революційного розвитку або епохи
                            складчастості та гороутворення.


                                                           25
   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31