Page 174 - 4934

на запитання: «Якби ми ще не розпочали виробництво цього товару (використання
цього процесу, освоєння цього ринку тощо), то почали б ми його проводити
(використовувати, освоювати тощо), враховуючи інформацію, яку маємо в своєму

розпорядженні зараз?» При отриманні негативної відповіді не варто лякатися і
говорити: «Давайте подумаємо ще раз». Слід негайно переходити до питання: «Що

робити?» Підприємство приречене на зміни. Воно приречене на дії.
Повна ліквідація абсолютно виправдана в трьох випадках.
1. Ліквідація правомірна, якщо життєздатність товару (послуги, ринку або

процесу) характеризується фразою: «декілька років ще напевно протримається».
Тому що так говорять тільки про «згасаючий», тобто той, що знаходиться на

останній стадії свого життєвого циклу товар (послугу чи процес), який завжди
вимагає максимуму уваги і найбільших витрат. Згасаючий товар зв'язує по руках і
ногах досвідчених фахівців. При цьому «час життя», що залишився старому товару

(послузі, ринку або процесу), найчастіше перебільшується. Зазвичай мова йде вже
не про «вмираючого», а про небіжчика.

2. Другий випадок, коли товар (послуга, ринок або процес) потрібно
негайно ліквідовувати: якщо єдиний аргумент на користь його збереження
формується як «все одно ми на нього вже нічого не витрачаємо», тобто витрати,

пов'язані з налагодженням його виробництва, компанія вже повернула. Поводження
з активами як з повністю амортизованими відображається тільки в зовнішньому

бухобліку. Питання: «В скільки нам це обходиться?» – не професійне. Професіонал
ставить питання по-іншому: «Що це нам дає?» Активи, які більше нічого не дають,

окрім графи обліку, зовсім не є активами. Це безповоротні витрати.
3. Третій випадок, коли ліквідація правомірна: наявність старого і
«вмираючого» товару (послуги, ринку або процесу), заради збереження якого

гальмується або зовсім залишається без уваги розвиток нового і перспективного
товару (послуги, ринку або процесу).

Ось приклад: кожен книговидавець знає, що значну частку його доходу від
продажів (близько 60%) і практично весь прибуток дає продаж книг, виданих

раніше, рік – два назад. Але жоден книговидавець ніколи не вкладає ресурси в
просування і продаж цієї літератури. Всі його зусилля зосереджені на роботі з
новими книгами. Одна з великих видавничих компаній багато років витратила на те,

щоб змусити своїх продавців активно торгувати книгами попередніх видань, але
безуспішно; при цьому компанія не могла собі дозволити витрачати гроші на їх

просування. Тоді один з членів ради директорів поставив питання так: «Якби ми
тільки починали працювати з книгами попередніх видань, то чи почали б ми
продавати їх за такою же системою, як зараз?» І коли у відповідь прозвучало

172