Page 170 - 4934

існувати й працювати з врахуванням всіх трьох чинників одночасно. Це та
реальність, на базі якої повинна формуватися стратегія. Але ніхто з менеджерів поки
не знає, що ця реальність означає насправді. Весь менеджмент поки що рухається

навмання.
Багато великих багатонаціональних компанії у сфері виробництва,

фінансового, страхового бізнесу перетворилися на єдині «всесвітні організації», для
яких не існує національних кордонів. Жодній ще не вдалося визначити заздалегідь,
яке її рішення або дія буде сприйняте як таке, що витікає від «всесвітньої

організації», а яке – як «національне». Тим більше ніколи не вдається визначити, як
треба ухвалювати рішення і діяти, щоб відповідати обом реальностям – економічній

реальності транснаціонального бізнесу і політичній реальності «суверенітету».
Але деякі висновки вже ясні. По-перше, ясно, чого не робити, – наприклад,
уникати хабарів, тому що це спроба підпорядкувати економічні рішення місцевій

політичній кон'юнктурі. Оскільки політичні структури втрачають економічні важелі
дії, у них все частіше виникає спокуса пропонувати вельми витончені види хабарів –

звільнення від податків, наприклад, або «державне сприяння», що виражається у
введенні спеціальних митних тарифів, або гарантія монопольного становища, або
різні види субсидій тощо. Нескладно передбачити, що рішення, прийняте за

допомогою хабаря, а не під впливом економічної реальності, загрожує неминучою
катастрофою.

«Безкоштовний сир тільки в мишоловці» – свідчить відомий вислів. Перше
правило менеджменту компанії, яка працює в умовах неспівпадання між

економічною і політичною реальностями, свідчить: не робити нічого, що
суперечило б економічній реальності. Перше питання, яке слід задати собі в таких
умовах, звучить так: «Якби ми не отримали хабар, чи почали б робити це в межах

стратегії нашої компанії?» Якщо відповіддю служить тверде «ні», то не робіть
цього, як би спокусливо не виглядав пропонований хабар. Тому що в результаті ви

отримаєте збиткове підприємство. Але навіть якщо відповідь позитивна, все одно
майже завжди мудріше відмовитися від сумнівної пропозиції: досвід

багаточисельних компаній, а його, повірте, більш ніж достатньо, показує, що кінець
кінцем за хабар доводиться платити, причому за найвищою ціною.
З цим принципом пов'язаний і ще один, який починається з частки «не»: не

розширюйте масштаб діяльності і не переходьте на глобальний рівень,
приєднуючись до діяльності іншої компанії, якщо це не вкладається в теорію бізнесу

компанії та в її стратегію.
Стратегія дозволяє компанії цілеспрямовано шукати і використовувати в своїх
інтересах сприятливі можливості. Якщо те, що на перший погляд здається

168