Page 171 - 4934

сприятливою можливістю, не сприяє досягненню стратегічних цілей організації, то
це не можна вважати за можливість. Намагаючись її реалізувати, ви тільки даремно
розтратите сили. Навіть якщо така можливість узгоджується – або здається, що

узгоджується, – з якимись національними, тобто політичними реаліями, то все одно
це марна витрата сил і засобів, і від цього треба відмовитися. Інакше рано чи пізно

це закінчиться крахом. Орієнтуватися слід тільки на економічні реалії.
Компанії в різних частинах світу все рідше розширюватимуть свою діяльність
на підставі злиття і придбань; рідко навіть починатимуть новий бізнес в чужих

країнах. Все частіше компаніям доведеться використовувати союзи, партнерські
стосунки, спільні підприємства й інші форми співпраці з організаціями, що мають

інше політичне забарвлення. Іншими словами, їм доведеться спиратися на
економічні структури, а не на юридичні, отже, і не на політичні.
Кінцевий висновок: всім компаніям доведеться навчитися управляти своїми

валютними запасами. Кожна компанія сьогодні є частиною світової економіки.
Отже, вона піддається ризику коливань валютного курсу, навіть якщо не продає і не

купує продукцію за межами країни.
Сьогодні немає країни, яка мала б імунітет від несподіваних стрибків
валютного курсу з тієї простої причини, що світ затоплений «віртуальними

грошима», тобто такими, які не забезпечують прийнятного поєднання прибутковості
і ліквідності. Тому у всіх країнах спостерігається надлишок грошей, не інвестованих

у власність, бізнес, виробництво чи обслуговування. І дуже небагато країн мають на
балансах платежів досить надлишків, щоб обслуговувати процентні ставки цих

«портфельних інвестицій», не говорячи вже про те, щоб виплачувати по них в разі
фінансових катаклізмів. Іншими словами, валюта кожної країни знаходиться
залежно від короткострокових переміщень грошової готівки, яким немає і не може

бути раціонального економічного пояснення.
Стратегію треба будувати, виходячи з уявлення про те, що валюти і надалі

будуть нестабільними і нестійкими. Однин із наслідків можна сформулювати таким
чином: всі представники топ-менеджменту повинні навчитися управляти власними

запасами іноземної валюти.
Нові реалії самі по собі не підказують організації, який курс їй вибрати, не
говорячи вже про те, як цей курс реалізувати. Ці реалії ставлять питання, на які

кожна окрема організація повинна самостійно знайти відповіді; ці відповіді і будуть
підставою стратегії. Поки організація не приступить до дослідження нових реалій, у

неї не буде адекватної стратегії. Отже, вона не готова вирішувати проблеми, які
виникнуть в найближчі десятиліття – якщо не роки. Якщо організація не зможе гідно
«зустріти» ці проблеми, то їй нічого розраховувати на благополуччя, не говорячи

169