Page 79 - 4930

Процес пошуку роботи й виробництво продуктів життєзабезпечення в деякому
розумінні є критичною ситуацією. Виходячи з цього, міркуватимемо так: специфіку
подолання індивідом внутрішньої критичної ситуації зумовлено відповідними чут-
тєво-розумовими уявленнями про продукт (предмет споживання та зв’язок), який
йому треба виробити в процесі професійної трудової діяльності в зовнішній про-
блемній ситуації. Інакше кажучи, характер спонукання до діяльності визначає пси-
хічну „кухню”, а значить, і рівень розвитку діяльнісної здібності індивіда.
Ф. Ю. Василюк формулює цей висновок так: „Центральним, ключовим пунктом
у понятті окремої діяльності є питання про мотив. Це, на перший погляд, окреме пи-
тання насправді є вирішальним для всієї теорії діяльності, нервом цієї теорії, який
згустив у собі її основні онтологічні й методологічні підстави” [10, с. 80]. На жаль,
психолог не говорить у своєму дослідженні, які бувають мотиви – спонукання до ді-
яльності, чим і як їх зумовлено. Свою книгу він завершує зверненням до „представни-
ків гуманітарного циклу” – етнографів, істориків, соціологів, філософів, закликаючи
„до співробітництва в справі розвитку теорії й практики психологічної допомоги” [10,
с. 186]. Цей заклик до сьогодні залишається не почутим, а отже, не розробленим. Для
дослідження проблеми спонукань необхідно зробити наступний крок.
Зміст третього кроку нам підказують дослідження проблеми особистості французь-
кого філософа Люсьєна Сева й російського психолога О. М. Леонтьєва (1903 – 1979).
Перший зробив висновок про те, що досліджувати сутність особистості індивіда як
діяча та закономірності його формування й розвитку необхідно таким самим логічним
шляхом, яким К. Маркс досліджував закономірності виробництва засобів до життя:
„Уважне й об’єктивне вивчення суспільного розподілу праці та обмінів у загальному
економічному розумінні цього терміну дає ключ до науки про особистість” [43, с. 311].
Незважаючи на те, що марксистська філософія має деякі недоліки, вона дає ключ до
розуміння сутності проблеми особистості. Помиляючись в окремому розумінні осо-
бистості й навіть применшуючи її роль в історії, марксистська філософія, разом з тим,
містить продуктивний загальнофілософський підхід, а саме: осмислювати особистість
необхідно в органічному взаємозв’язку зі структурою суспільних відносин.
Суттєвий крок у розумінні теорії особистості зробив О. М. Леонтьєв. Дослідник
підсумовує: особистість індивіда як діяча проявляється в здібності усвідомлювати іє-
рархію спонукань (мотивів) до різноманітних видів діяльності за вертикаллю, коли
одні з них є смислотворчими, а інші – підлеглими, лише стимулюючими, за умови,
що ієрархію діяльностей зумовлено об’єктивною, такою, що історично складається
ієрархією суспільних відносин, у які він включається і які відтворює своєю діяльніс-
тю. Щоб зрозуміти неминуще значення ідей О. М. Леонтьєва в розробці підходу до
визначення поняття „особистість”, як і ту межу в осмисленні проблеми, перед якою
він зупинився як філософ та психолог і яку нам необхідно подолати з філософсько-
методологічної позиції, щоб цими знаннями можна було керуватися в удосконаленні
наших власних діяльнісних здібностей, проаналізуємо його основні досягнення в цій
галузі.
Намагаючись розкрити сутність особистості, Леонтьєв-філософ доходить висно-
вку, що „реальна основа особистості людини лежить не в закладених у ній генетич-
них програмах, не в глибинах її природних задатків і потягів і навіть не в здобутих

78