Page 77 - 4930

становлять соціальні установки (пізнавальні, поведінкові), які формуються в проце-
сі соціальної взаємодії з іншими людьми. Третій рівень – це базові соціальні установ-
ки, що визначають загальну орієнтацію й активність людини. Четвертий – установки,
які охоплюють ціннісні орієнтації й життєві цілі людини [Див.: 14, с. 229].
У 2007 році О. Гуменюк на основі аналізу наявних психологічних теорій виділяє
три типи цінностей: фрейдисти головною цінністю вважають насолоду, біхевіорис-
ти – поведінку, представники гуманістичної психології на вищий рівень ціннісної
орієнтації ставлять людину та її життєве щастя [14, с. 111].
Цей список можна продовжити, але достатньо й цих наукових констатувань рів-
невості прояву тої або тої здібності, щоби припустити: за ними приховується дея-
ка закономірність розвитку й удосконалення діяльнісної здібності індивіда, адже
„всяка здібність існує не сама по собі, а лише в конкретній діяльності людини”, поза
взаємозв’язками з іншими здібностями „вона може бути лише в голові дослідника,
а зовсім не в дійсності” [44, с. 32]. Уважаємо, що цю таємничу закономірність можна
пояснити за допомогою методології (шляху розуму) й осягти її можна, з огляду на
складність питання, лише зробивши кілька послідовних кроків.
Зробімо перший крок на основі результатів дослідження І. С. Льовшиної. Ствер-
джуємо, що в ставленні до твору мистецтва сконцентровано відповідне ставлення до
життя. Група реціпієнтів мистецтва, що розважаються, – це індивіди залежного рів-
ня розвитку, які з великими зусилями несуть життєвий хрест, а тому їхня психіка та
свідомість потребують розваг, оскільки вони втомлюються від трудової й навчальної
діяльності. Правдоподібники – це індивіди посереднього рівня здібностей (людина
маси), які, прекрасно знаючи життя та його зворотний бік (усе побудовано на ви-
годі), вимагають, щоби цю правду життя було відображено й у мистецтві. Між осо-
бистостями й моралістами є деяка кореляція. Особистості усвідомлюють, що життя
не може бути побудоване на вигоді й насиллі, що в житті мають бути суворі моральні
норми й людина зобов’язана їм підкорятися. У іншому випадку життя буде неміцним
і рано або пізно зруйнується. Генії, як правило, – це люди, естетично обдаровані. Вони
усвідомлюють, що реальне життя – це життя спотворене, тоді як справжнє завжди
підкоряється естетичному ідеалу. Узагальнюючи дослідження І. С. Льовшиної, скаже-
мо, що така класифікація відображає принципову закономірність, у якій зафіксовано
ставлення людей до результатів своєї й чужої праці, тому вона об’єктивна. Якщо зо-
бразити ці міркування на нашій схемі, то вона набуде такого вигляду (див. рис. 9).
Запропонована І. С. Льовшиною класифікація членів будь-якого суспільства
з огляду на стійкість її підстав виводить нас на принципове питання: який відсоток
співвідношення груп індивідів у тому або тому суспільстві? З огляду на заборону пи-
тання, відповідь на неї завжди являє собою національну таємницю там, де вона є. На
початку перебудови СРСР керівники держави спробували трохи відкрити цю таїну
публікацією результатів масштабного соціологічного дослідження, предметом якого
була проблема – наскільки моральні цінності стали основою життя радянської люди-
ни й наскільки вони визначали ставлення людини до праці. Виявилося, що лише 25 –
35 % радянських людей реально були спонукувані моральними цінностями в своїй
трудовій діяльності, решта лише на словах визнавали ці цінності [17]. Результати
цього соціологічного дослідження провіщали загибель державного соціалізму, однак

76