Page 57 - 4930

Ці питання для учня мають практичний характер. Кожен так або так шукає й знаходить
для себе ті чи ті відповіді, які постійно переглядає й уточнює залежно від зміни обставин,
оскільки без цього неможливо орієнтуватися в соціумі, вибирати й коригувати лінію
власного життя. Зазначимо, що байдужість до розвитку власних здібностей не можна
оцінити інакше, як патологію в соціалізації громадян, і що для професійного працівника
школи не становитиме значних труднощів за певних умов пробудити здоровий і стійкий
інтерес до пошуку індивідуальних відповідей на такі питання майже в кожного учня.
Для відповідей на ці питання використаємо ідеї Г. П. Щедровицького, який досліджував
органічний взаємозв’язок мислення як одного з компонентів здібностей індивіда з дійсніс-
тю в понятті „миследіяльність” [76, с. 38]. Продовжуючи розвивати цю ідею, зафіксуємо
органічний взаємозв’язок між здібностями людини та її діяльністю в понятті „діяльнісна
здібність”. Діяльнісна здібність – це інтегративна здібність індивіда, у якій сконцентровано
не окремі здібності виконувати ту або ту операцію, а здібність людини цілісно втілювати
в продукті суспільну потребу й відношення. Усі подальші наші зусилля буде орієнтовано
на розкриття змісту цього поняття й на умови розвитку діяльнісної здібності.
Однак, наскільки б не були науково вивірені й точно сформульовані відповіді на
питання до аспектів зовнішньої життєдіяльності, успішність, результативність в са-
морозвитку власних здібностей для учня обумовлено знанням відповідей на питання
до внутрішнього процесу власної життєдіяльності: 1) що являє собою діяльнісна зді-
бність індивіда? 2) які здібності індивіда входять до її складу? 3) які можливі варіанти
структурування здібностей в складі діяльнісної здібності? 4) яка роль і можливості
індивіда в удосконаленні власної діяльнісної здібності? 5) як саме оволодіння методо-
логією професійної діяльності впливає на функціонування діяльнісної здібності інди-
віда? Лише охопивши цілісно й умоглядно проблему людини із зовнішнього та вну-
трішнього боку, учень отримує реальну можливість успішно вдосконалювати власні
здібності, але така інтелектуальна операція для учня, хто б він не був, дуже складна,
важка для здійснення, а якщо в нього немає навичок самоаналізу та рефлексії, то й
просто непосильна. Що ж йому робити, якщо він дійсно хоче в навчальному процесі
вдосконалювати власні здібності?
У таких ситуаціях у практичній діяльності людина вдається до використання допоміж-
них засобів, які стають непотрібними, щойно справу зроблено, наприклад, важелі, буді-
вельне риштування, блоки, моделі, креслення та ін. У цьому випадку ми пропонуємо як
допоміжний засіб використовувати побудову моделі людини в ситуації діяльності у ви-
гляді розгортання схеми, яка розкриває послідовно, у ході викладення відповідей на пере-
раховані питання до внутрішнього боку життєдіяльності індивіда, еволюцію структури
вдосконалюваної діяльнісної здібності учня в процесі його професійного й інтелектуаль-
но-психічного становлення. (Для довідки зазначимо, що метод побудови моделей склад-
них процесів широко й продуктивно використовують сучасні дослідники, наприклад,
М. Вартофський [17]. З прикрістю зауважимо, що у філософії та психології моделі вико-
ристовують рідко. Виняток становлять праці Г. П. Щедровицького та його методологічної
школи, роботи А. В. Фурмана [68; 69] та його психологічної школи [38]. На необхідність
залучення моделей до процесу дослідження людини й освіти вказує Е. Савицька [57]).
За допомогою осмислення моделі людини учень структурує у своїй психіці інформа-
цію про свої зовнішні та внутрішні здібності й тим самим приводить їх в активний стан

56