Page 206 - 4930
P. 206
проблему відновлення єдності людини зі світом не може бути розв’язано. Дотепер
пріоритет духовного над матеріальним переважно реалізовувався через релігійну
діяльність. Не заперечуючи цього напряму в реалізації пріоритету духовного над
матеріальним, уважаємо за необхідне доповнити його діяльністю школи й держави.
II. Сучасні гуманітарні науки опинилися в полоні середньовічної схоластики, вони
не спроможні подолати сформовану в Новий час парадигму „кожна людина – особис-
тість”, яка становить ядро гуманітарного знання і є прикриттям, що приховує егоцен-
тризм посередньої людини. Наш „герой” прекрасно усвідомлює, що „недосягає” рівня
особистості, а тому пішов на навмисне викривлення дійсності: огульно всіх прого-
лосив особистостями. Принцип „кожна людина – особистість” становить серцевину
наявної парадигми буття, яка, незважаючи на проголошений принцип, є знеособле-
ною, оскільки до людини ніхто не ставиться як до особистості. Твердження, що кожна
людина є особистість – це форма філософсько-психологічного захисту посередньої
людини від власної екзистенційної пустоти. Ця парадигма принесла „тріумф” посе-
редній людині, а людство опинилося в ситуації антропологічної катастрофи.
На підставі сучасних філософських, психологічних досліджень уперше науково
доведено ієрархічний характер людських здібностей. Діяльнісну здібність розгля-
нуто як результат освоєння соціуму (структури виробничих відносин), відповідних
форм культури, удосконалення професійних та інтелектуальних здібностей, пізнан-
ня власної психологічної природи й передусім спонукань до діяльності. Розвиток
діяльнісної здібності людини органічно передбачає зміну характеру стосунків між
людьми й перетворення людини на повноцінного суб’єкта соціальної діяльності.
Запропонована концепція є логічним розвитком теорії духовно-практичного
освоєння світу, яку розробляла київська філософсько-антропологічна школа. Кон-
цепція чотирьох рівнів діяльнісної здібності допомагає розв’язати такі проблеми
суспільного розвитку й філософської антропології:
1. Створює філософські основи для більш гуманного розв’язання проблеми рівно-
сті. Концепція визнає, що не всі люди об’єктивно рівні за рівнем розвитку їхнього ду-
ховного потенціалу, але в дусі християнства вимагає ставитися до кожної людини як
до особистості, тобто в соціальному, політичному, правовому, етичному відношенні
наша концепція розглядає всіх людей особистостями.
2. Для розв’язання проблеми рівності в соціальному аспекті ця концепція пропо-
нує стати на шлях реального подолання проблеми відчуження, яке можна здійснити
не шляхом експропріації приватної власності, а через залучення трудящих до сфери
управління.
3. Проблема рівності з позиції концепції чотирьох рівнів розвитку діяльнісної зді-
бності індивіда набуває зовсім нового звучання. Школа й соціальна держава повинні
створювати всі умови для розвитку здібностей людини. Для розвитку діяльнісної зді-
бності в усіх навчальних закладах усіх рівнів акредитації необхідно здійснити транс-
формацію безособистісної моделі навчально-виховного процесу в альтернативно-
варіативну.
4. Формулює антропологічний і соціальний ідеал і створює умови для подолання
в суспільстві стану екзистенційного вакууму, оскільки показує напрям розвитку лю-
дини – розвиток діяльнісної здібності до особистісного рівня.
205