Page 210 - 4930

ПАМ’ЯТЬ ПРО ФІЛОСОФА

Неможливо вилучити з пам’яті людей, які мислять, але яких уже немає з нами, хоча
б уже тому, що, маючи здібність до творення суджень, вони жили й продовжують
жити з нами. Як і раніше, хвилюючи нашу уяву й заражаючи пристрастю до подібної
творчості, вторгуються в наше життя й посідають у ньому, поряд із „прохолодою”
непорозуміння, почесне для існування місце. Навіть несподівано явлена в помислах,
сутність вимовлених їхніми вустами смислів речей, інколи незрозумілих і часто не
прийнятих оточенням і часом, примушує думку повертатися знову й знову до нероз-
гаданих таємниць прореченого.
Дивно представлена у свідомості таких одинаків думка, спроектована на світ пов-
сякденності в її сірих напівтонах, раптом займається спалахами світла. І тоді світ,
осяяний смислом у свідомості інших одинаків, породжує дух, спрагу й відчуття одно-
думності. Ця представлена читачеві праця однодумців – яскраве тому підтверджен-
ня. І якщо один з однодумців-співавторів ще сповнений сил та енергії для втілення
в життя все нових і нових ідей щодо проблем сучасності, то відголосок ідей його
натхненника доноситься з минулого як настанова й мудра порада гуру. „Мертвих...
ми бачимо в істинному світлі, відчуваючи до них повагу, якій чужі дрібниці; і їхня
здібність давати поради походить з того, що їх більше немає – і це чи не найвидат-
ніше явище в житті людства” (Ален). Видатне тому, що таїть у собі найпотаємніше
й найважливіше, – мудрість у контексті філіації ідей, які передають від покоління
в покоління, у русло невичерпної ріки на ім’я ЖИТТЯ.
Олександрові Феногеновичу Гречаному довелося жити не стільки в епоху змін,
скільки в часи, які їх вимагали. Відносна й ідеологічно заангажована стабільність
у радянському суспільстві, яка влаштовувала багатьох (лише не його питливий ро-
зум), багато в чому не дозволяла мислити широко й глобально вже хоча б тому, що
й коло читання було надто обмежене суто марксистськими теоріями в осмисленні
соціальних проблем. „Інформаційний голод” відчувався винятково неможливістю
читати сучасних зарубіжних авторів, більшість із яких автоматично відносили до
буржуазних мислителів, нібито адептів ідеології капіталістичної системи. І, разом
з тим, у повітрі носилися ідеї тої високої класики, яка імпліцитно містилася в ше-
деврах світової філософії, створених синами маленької, але героїчної Греції – воіс-
тину колиски всієї європейської культури. Невичерпна жага пізнання філософської
істини, сполучена з ідеями добра та краси, вела навчену життєвим досвідом людину
шляхом осягнення все більш вигадливих і часом парадоксальних дистинкцій, вела
його в безмежний світ уяви, яка проникає в глибинні пласти людської сутності.
Остання обставина у творчій еволюції скромного педагога Олександра Феногено-
вича Гречаного посідала все більше й більше місце в його професійно-просвітниць-
кій діяльності в міру того, як він переймався тривожними думками про наближення
загрози падіння моралі тих, хто за родом своєї діяльності покликаний був підно-
сити цю мораль власним прикладом служіння вітчизні. Перебуваючи в напружено-
му пошуку причин людської деструктивності, Олександр Феногенович занурював-
ся в складні розумові конструкції генія Маркса, намагаючись уже в надрах основи

209