Page 207 - 4930

5. Закладає методологічний і теоретичний фундамент трансформації безособис-
тісної парадигми буття людини в особистісну.
Ми розуміємо, що парадигма чотирьох рівнів розвитку діяльнісної здібності ін-
дивіда ставить під удар усіх, хто стоїть на позиціях „кожна людина – особистість”.
Чим вищий науковий і соціальний статус, тим більше психологічне й інтелектуальне
напруження відчуватиме людина. Посередня людина всіма наявними в неї засобами
чинитиме опір прийняттю нової парадигми, проголошуватиме її негуманною, ненау-
ковою, необґрунтованою, говоритиме про відсутність критеріїв. Можливо, як це не
раз було в історії, дійде до фізичного знищення носіїв нової парадигми. Але необхід-
ність відповіді на історичний виклик, перед яким опинилася сучасна людина, при-
мушує забувати про особистий комфорт і можливі наслідки та обґрунтовувати необ-
хідність переходу до нової антропологічної й соціальної парадигми буття людини.
Лише особистість здатна надати людині можливість осягнути світ не через призму
насолод, вигоди, успіху, прибутку, влади (що врешті-решт привело до абсурду), а як
стійку й міцну реальність, сповнену культурного й духовного сенсу.
О. О. Ухтомський побачив дивовижний взаємозв’язок між типом домінанти та па-
нуванням спрощених ідей у науці й головах людей (див. підрозд. 2.4). Абстрактні со-
ціальні ідеї типу „світлого майбутнього”, „кожна радянська людина є особистістю”, все-
загальної соціальної справедливості (розумій – зрівнювального розподілу) – однобічні,
а тому їх легко засвоюють народні маси, оскільки в їхній психіці переважають однови-
мірні установки й домінанти. Панівний тип людини – людина посереднього рівня роз-
витку – органічно зацікавлений у продукуванні абстрактних ідеологем, які орієнтовані
на формування спрощеної свідомості народних мас.
Запропонована концепція чотирьох рівнів розвитку діяльнісної здібності надає люди-
ні значно більше можливостей розпоряджатися власною долею. Людина зможе керувати
ходом свого життя настільки, наскільки здатна розвинути й удосконалити систему кон-
структів, цінностей, тлумачень, уявлень, з якою себе свідомо або несвідомо отожнює. На
жаль, сьогодні більшість людей ідентифікує своє буття з матеріальними цінностями.
Чим досконалішою буде система особистих конструктів, тим більшою мірою людина
зможе контролювати власну долю й жити в єдності зі світом.
У сучасному світі заперечувати панування людини посереднього рівня розвитку
здібностей та її провину за деструктивні процеси – це все одно, що заперечувати, що
Земля обертається навколо Сонця. Буття несумісне з панівним становищем людини
маси, яка узурпувала право на розвиток і на ідеал. Панівний тип людини не здатний
реалізувати право людства на буття. Уважаємо, що парадигмальною умовою реаліза-
ції права людини на буття є пріоритет духовного над матеріальним. Реалізувати цю
умову людина посереднього рівня розвитку діяльнісної здібності не здатна, тому має
усвідомити свої обмежені духовні можливості й добровільно залишити авансцену
людського буття або „вмерти” у своїх якостях пристосуванця й у процесі колектив-
ної розумової діяльності виховати в собі особистісні здібності.
Реалізація права людини на буття передбачає розв’язання проблем:
1) створення умов реалізації права людини на духовний – особистісний – розвиток;
2) створення умов для політичного, морального пріоритету особистості в усіх сфе-
рах життя суспільства.

206