Page 205 - 4930

Sapere aude!
(Наважся бути мудрим)
Латинський вислів
Пріоритету духовного над
матеріальним немає альтернативи
Володимир Сабадуха

ВИСНОВКИ

У книзі вперше в єдності методології, філософії, психології, педагогіки й нейрофі-
зіології досліджено взаємозв’язок між рівнем розвитку діяльнісної здібності індивіда
й продуктами його праці на основі пріоритету духовного над матеріальним. Проаналі-
зовано й установлено причини неузгодженості взаємин людини зі світом. Сформульо-
вано авторську концепцію розвитку діяльнісної здібності людини та на її основі ство-
рено теорію особистості. Проаналізовано умови оволодіння методологією професійної
діяльності й роль наукової картини світу в процесі професійного й інтелектуального
становлення. Результати дослідження узагальнено в таких висновках:
I. Людська діяльність у сучасних умовах набула не просто деструктивного, а не-
крофільського характеру. Винуватцем цих тенденцій є людина посереднього рівня
розвитку діяльнісної здібності. Для подолання антрополого-глобальної катастрофи
необхідно зробити можливим неможливе – подолати панування посередньої люди-
ни. Наявна парадигма буття ґрунтується на пріоритеті матеріального над духовним.
Для подолання деструктивних і некрофільських тенденцій людству слід змінити па-
радигму свого буття, замість пріоритету матеріального має бути прийнято пріоритет
духовного. У сучасних умовах зберігати пріоритет матеріального над духовним по-
дібне самогубству. Подальший розвиток світу повинен відбуватися в напряму, який
максимально актуалізує духовне начало людського буття. Пріоритет духовного ство-
рить умови для виявлення всіх можливостей матеріального. Рушійною силою цих змін
може бути лише індивід особистісного рівня розвитку діяльнісної здібності.
Модерна й постмодерна філософія не змогли продовжити філософську револю-
цію, розпочату І. Кантом. Логічним наслідком першого висновку Канта (предмети,
речі повинні відповідати поняттям) є формування закону: суспільне буття має від-
повідати ідеалу, матеріальне повинне підкорятися духовному. Логічним наслідком із
другого висновку Канта про автономію моралі є другий закон буття: категоричний
імператив („Вчиняй так, щоб ти завжди ставився до людства й у своїй особі, і в особі
всякого іншого так само, як до мети, і ніколи не ставився б до нього як до засобу”)
має бути реальним регулятором людських взаємин. У філософів не вистачило муж-
ності прийняти до практичної реалізації висновки Канта. За їхню легкодухість люд-
ство розплачується страхом перед навислою антрополого-глобальною катастрофою.
Пріоритет духовного розвитку над матеріальним передбачає, що його буде реалі-
зовано спільними зусиллями школи, Церкви й соціальної держави. Подолати нарос-
тання деструктивності людської діяльності без участі Церкви неможливо. Пробле-
ма виживання людства вимагає, щоби Церква більш активно використовувала свої
можливості духовного впливу на людину й громадянське суспільство. Без Церкви

204