Page 209 - 4930

частиною цього світу. Сприймати себе органічною частиною духовної та природно-
соціальної ієрархії здатна лише людина особистісного рівня розвитку.
Уперше на основі концепції чотирьох рівнів розвитку діяльнісної здібності інди-
віда сформульовано закони виховання, які нарешті дозволять вивести педагогіку
із кризи й підняти її на рівень науки. Українська школа відтворювала й відтворює
безособистісний спосіб буття, хоча з усіх трибун проголошують особистісно-орієн-
товане навчання. Політична еліта дає школі соціальне замовлення на посередню лю-
дину й тим самим прирікає українську націю на духовне вимирання й матеріальне
зубожіння. Чи вистачить у працівників галузі освіти, політичної й економічної еліти
сил піти на перетворення своїх егоцентричних установок і домінант в особистісні
якості? Ось проблема, яка стоїть на порядку денному, і замовчувати її вже не можна.
Людина матиме майбутнє лише за умови одночасної зміни, по-перше, парадигми
свого буття, по-друге, поглядів на проблему духовної ієрархії людей, по-третє, ме-
ханізмів детермінації до життєдіяльності, по-четверте, методології наукових дослі-
джень, по-п’яте, етичних принципів життєдіяльності. Установка на майбутнє вима-
гає від людини зробити ці надзусилля. Вичерпаність пріоритету матеріального над
духовним, безособистісної парадигми буття людини, відтворюваної безособистіс-
ною моделлю навчально-виховного процесу, ставлять перед людством нові виклики,
на які гуманітарні науки мусять знайти відповіді:
1) дослідити форми єдності духовного й матеріального;
2) проаналізувати та сформулювати економічні, соціальні, політичні, правові, мо-
ральні, світоглядні механізми реалізації пріоритету духовного над матеріальним;
3) дослідити та сформулювати нові принципи суспільного життя – особистісної
парадигми буття людини;
4) відновити органічну єдність людини з природою;
5) дослідити та запропонувати способи подолання внутрішнього й зовнішнього
хаосу, які є продуктом діяльності людини посереднього рівня розвитку;
6) проаналізувати, які якості повинна мати еліта, щоби вона могла відігравати
роль концептуального персонажа в суспільстві;
7) дослідити та запропонувати громадськості механізми реалізації політичного,
правового, морального, духовного пріоритету індивіда особистісного рівня розви-
тку щодо людини посереднього рівня здібностей;
8) вивчити діалектику взаємин еліти й народних мас.
Хтось може заперечити, що концепція чотирьох рівнів розвитку діяльнісної здіб-
ності – це відступ від гуманізму й установлення якоїсь нової диктатури. Духовний
пріоритет особистості – це не диктатура, а можливість розвитку для всіх членів сус-
пільства, тоді як панування людини посереднього рівня розвитку – це хаос і антро-
полого-глобальна катастрофа.
Сподіваємося, що наша праця зможе призупинити процес деградації людини й
орієнтуватиме її на конструктивну діяльність у пошуку відповідей на історичні ви-
клики. Шановний читач може розцінювати нашу книгу, як він захоче. Ми ж писали
її, як молитву за людину, її воскресіння із знеособленого животіння.
12.01.1999 – 10.07. 2013.

208