Page 12 - 4930

взаємодії матеріального й духовного компонентів людського буття;
- системо-миследіяльнісну методологію Г. П. Щедровицького, яка дозволила встано-
вити кореляцію та смислові зв’язки між філософськими, психологічними й педагогіч-
ними поняттями;
- системний підхід орієнтував на цілісне дослідження проблеми здібностей людини
в контексті пріоритету духовного над матеріальним;
- компаративний підхід дозволив встановлювати смислові паралелі між різноманіт-
ними соціально-психологічними феноменами;
- феноменологічний підхід допоміг подолати розкол цілісної соціальної реальності
на суб’єкт і об’єкт та надав теоретичні передумови створення концепції чотирьох рів-
нів розвитку діяльнісної здібності індивіда;
- структурно-функціональний аналіз надав можливість установити вплив структури
соціально-економічних відносин на формування структури діяльнісної здібності індивіда.
В основу книги покладено ідею О. Ф. Гречаного про ієрархію діяльнісних здібнос-
тей, яка спростовувала панівний постулат „кожна людина – особистість” і доводила,
що людина в процесі її соціального та психологічного становлення може пройти чо-
тири стадії розвитку: залежна людина, людина посереднього рівня, особистість і геній.
Ідея ієрархії діяльнісної здібності індивіда підривала догмат пріоритету матеріального
над духовним, пропонуючи людині стати суб’єктом власної діяльності, що, безумов-
но, усвідомлювали члени кафедри марксистсько-ленінської філософії Луганського ма-
шинобудівного інституту. Зрозуміло, що марксистська філософська антропологія, яка
базувалася на постулаті „кожна людина – особистість”, не могла прийняти таку „кра-
мольну” антимарксистську ідею.
Первісно книга мала назву „Удосконалення діяльнісної здібності індивіда в проце-
сі оволодіння методологією професійної діяльності” й повинна була стати одночасно
теоретичним і практичним посібником для всіх учасників навчального процесу. До-
працьовуючи рукопис, я намагався зберегти дух початкового задуму, але надав книзі
форму наукової монографії.
Наскільки мені відомо, жоден виш в Україні свідомо не ставить на меті формувати
методологічну культуру фахівців. До сьогодні з цієї проблеми немає серйозних тео-
ретичних і методичних розробок. Для досягнення поставленої мети ми синтезували
результати досліджень методологів, філософів, психологів, педагогів, природознавців,
промисловиків, фінансистів – тих, хто, на нашу думку, оволодів методологією профе-
сійної діяльності. Зауважимо, що формування методологічної культури фахівця – це
проблема не лише української школи, вона має загальнолюдський характер, адже фа-
тальна нездатність світової еліти до соціальної творчості й розв’язання глобальних, зо-
крема й гуманітарних проблем очевидна.
Ідеї книги народжувалися в Луганському машинобудівному інституті, а тому
О. Ф. Гречаний не раз говорив, що вони йому й належать. На жаль, автори цих ідей
змушені були залишити стіни цього закладу, але ці ідеї виявилися непотрібними й не-
залежній Україні. Чи будуть вони затребувані в третьому її десятилітті? А між тим час
незворотний. Кандидатам і докторам наук, державним діячам і народним депутатам
О. Ф. Гречаний ставив одне й те саме питання: „Хто відповідатиме за злочинне ігно-
рування проблеми методологічної культури?” Питання це залишається риторичним,

11