Page 11 - 4930

ціал він спрямовував на переосмислення сутнісних сил людини, методологічних і те-
оретичних основ школи. В умовах проблемної ситуації 1990-х років (життя вимагало
інноваційних економічних, соціальних, політичних рішень, а політики й державні діячі
всіх рівнів не мали здібності спонукатися інтересом своєї нації) ми поставили перед
собою практичне завдання допомогти майбутнім фахівцям в оволодінні методологією
та формуванні рефлексивного мислення, яке становить її ядро. Усвідомлюючи, що для
розв’язання проблеми не вистачає ні теоретичних, ні практичних розробок і що для
реалізації поставленої мети необхідна спеціальна методологічна лабораторія, ми звер-
талися до відповідних органів і пропонували створити таку структуру, але в атмосфе-
рі соціального й політичного безумства, яке розпочиналося в той час, наші пропозиції
сприймали як утопічні, що нам не раз „ставили на карб” представники української елі-
ти. Ми розуміли як масштабність, так і нездійсненність свого задуму.
Читач може побачити в цьому деяку аномалію й не зрозуміє, чому старший викладач пе-
реймався теоретичними й практичними проблемами реформування школи. Але О. Ф. Гре-
чаному була не властива позиція маленької людини. Він, за словами одного з членів кафедри,
мислив як державний діяч. Ми зверталися до різноманітних інстанцій, але скрізь наші ідеї
відкидали й водночас ніхто не пропонував якоїсь альтернативи. Підсумком усіх митарств
стало те, що О. Ф. Гречаного не обрали за конкурсом і достроково відправили на пенсію.
На жаль, проблему інтелектуальної культури (читай: методологічної оснащеності
інтелекту) було забуто, а точніше, вона не відповідала уявленням української еліти, яка
вважала себе методологічно озброєною до зубів. І зараз, більше ніж через двадцять
років, на порядку денному стоїть проблема інтелектуальних здібностей українсько-
го істеблішменту. З огляду на сформульовану проблему перманентна двадцятирічна
криза – це результат відсутності особистісних якостей і методологічної безпорадності
української еліти (можна, звичайно, списати драматичні події на зовнішній вплив, але
це буде слабким виправданням). Ось чому сьогодні розробка методології інтелектуаль-
ної діяльності актуальна як ніколи.
Для конструктивного розв’язання проблеми формування методологічної культу-
ри фахівців ми поставили мету дослідити проблему розвитку здібностей у контексті
взаємозв’язку духовного й матеріального, що передбачає вирішити такі завдання:
• по-перше, здійснити філософський аналіз проблеми рівнів розвитку здібностей у
контексті зростання людської деструктивності;
• по-друге, дослідити структуру й рівні розвитку здібностей людини;
• по-третє, проаналізувати умови оволодіння методологією професійної діяльності;
• по-четверте, сформулювати філософсько-методологічні, психологічні й педагогіч-
ні основи нової школи як умову реалізації пріоритету духовного над матеріальним.
Об’єктом дослідження є діалектика взаємозв’язку між духовним та матеріальним
компонентами людського буття.
Предмет дослідження – діяльнісна здібність індивіда в контексті пріоритету духо-
вного над матеріальним.
Полідисциплінарний характер монографії вимагає обґрунтування методів дослі-
дження, що дозволить читачеві зрозуміти внутрішню логіку нашої роботи. У книзі ви-
користано:
- вітакультурну методологію А. В. Фурмана, що сприяла рефлексивному осмисленню

10