Page 119 - 4930

процес впливу частини (свідомості) на ціле (дійсність) в інформатиці описують по-
няттям „рекурсія”. Дійсність як сукупність суб’єктів діяльностей і взаємовідношень
між ними відтворює недосконалі якості окремого індивіда. Щодо нашого випадку
це означає, що своє недосконале розуміння життя людина посереднього рівня зді-
бностей нав’язує суспільству як норму. Виходить, що система як ціле копіює частину.
Виникає негативна рекурсивна петля.
Людина, яка ідентифікує себе як індивіда особистісного рівня розвитку, здатна
усвідомлювати як власні спонукання до діяльності, так і спонукання інших суб’єктів
та ідентифікувати їх. Вона усвідомлює потреби суспільства як цілісного соціально-
го організму. Особистість сприймає історичні події крізь призму інтересів суспіль-
ства як єдність минулого, сучасного й майбутнього, використовуючи при цьому
категорії „цінність”, „значення”, „смисл”, „спрямованість розвитку” [34, с. 155]. Ді-
яльність такого фахівця набуває усвідомленого характеру. Особистість не відчужу-
ється від дійсності, а присутня в ній, співпереживає. Сприйняття дійсності можна
охарактеризувати як єдність чуттєвого й раціонального пізнання. Своє цілісне
сприйняття дійсності індивіди особистісного рівня так чи так транслюють іншим
суб’єктам і дійсності загалом, що відображатиметься й матеріалізуватиметься в сус-
пільних структурах і суспільній свідомості. Особистість відтворює себе в цілісному
суспільному організмі – позитивна рекурсія. Отже, соціально-психологічна позиція
визначає характер участі діяча в подіях.
Зобразимо на схемі рух, протилежний когнітивній (або репродуктивній) рефлек-
сії – від стійкого мислення з позиції самовизначення до мінливої дійсності – реф-
лексія участі (або продуктивна) (див. рис. 14). Ми бачимо, що рефлексія участі (або
продуктивна) починається зі здійснення в процесі когнітивної (репродуктивної)
рефлексії самовизначення індивіда й вироблення ним позиції осмислення, що є що
і хто є хто в соціумі в конкретній ситуації процесу діяльності. Можна припустити,
що вироблення та зайняття позиції індивідом зумовлено якимось змістом картин
(моделей) дійсності в зовнішній сфері його психіки та їхнім співвідношенням з яки-
мись спонуканнями до діяльності у внутрішній її сфері. Одночасне включення обох
рефлексій дозволяє побачити, співвідношення яких картин дійсності з якими спо-
нуканнями до діяльності визначає включення рефлексії участі (продуктивної) (див.
рис. 15).
Одночасне включення двох функцій, говорить Дж. Сорос, по-перше, знімає від-
мінність між мисленням і дійсністю, оскільки мислення стає частиною дійсності,
а, по-друге, робить дійсність і ситуацію в ній надзвичайно складною, так що індивід
змушений застосовувати принципи для подолання невизначеності, які спрощують
дійсність. Саме з’ясування змісту картин дійсності (зовнішній світ індивіда) і спо-
нукань до діяльності (внутрішній світ) допомагає пояснити наявність двох проти-
лежних принципів спрощення дійсності, які досліджував Дж. Сорос. Учасникам
цієї ситуації необхідно вибирати, який із них найбільше підходить їм, історичному
періоду, усвідомлюючи, що застосування одного із них веде до закритого типу сус-
пільства, а другого – до відкритого. Якщо індивід у процесі самовизначення зайняв
позицію посередньої людини, то він своїми недосконалими здібностями і спроще-
ним мисленням або пристосовуватиметься до неї, або підганятиме її під себе. Якщо

118