Page 12 - 4893
P. 12

особистого транспорту. Ліквідовувати ці наслідки можна шляхом широкого впровадження на
               усіх АЗС економічно вигідних для споживача пристроїв заміни оливи.
                     Використання  природних  ресурсів  -  суспільно  необхідні  витрати  на  створення
               транспортної  послуги.  Проте  цей  аспект  ніяк  не  враховується  ні  у  виробництві,  ні  в
               експлуатації, немає ні показників, ні нормативів. Тим часом витрати на відтворення природних
               ресурсів зростають. Тому цей чинник необхідно більш повно враховувати при плануванні та
               економічному стимулюванні.

                      5 ОСНОВИ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ НА АВТОМОБІЛЬНОМУ
                                                      ТРАНСПОРТІ

                     Ресурсозбереження - комплекс методів зниження витрат і підвищення ефективності при
               експлуатації  автомобільного  транспорту.  На  будь-яке  транспортне  підприємство,  що
               функціонує на ринку, діють закони ринку, що дозволяють регулювати діяльність в певних
               рамках.
                     Закон нормального функціонування ринку, як і окремо взятого підприємця, вимагає мати
               надлишок (резерв) виробничих ресурсів із забезпеченням державних гарантій прав людини і
               гідного  життя  людей.  Як  показує  досвід,  вільні  виробничі  потужності  для  можливого
               розширення виробництва і освоєння нових виробів повинні складати 15-20 % від потенціалу
               фірми, а рівень безробіття – 4-10 % (при нормі приблизно 5 %).
                     Закон рівних граничних корисностей споживчих товарів на певну суму грошей говорить,
               що людина купуватиме будь-який товар до того часу, поки витрати на його придбання не
               урівноважаться.
                     Закон  вартості  відбиває  результат  взаємодії  попиту  і  пропозиції  на  ринках  товарів  і
               послуг, тобто результат взаємодії різних незалежних один від одного чинників виробництва і
               споживача.
                     Держава в умовах ринкових стосунків виступає як суб'єкт підприємницької діяльності і
               веде таку політику, яка має бути спрямована на активізацію цієї діяльності, підвищення її
               ефективності.  У  той  же  час  держава  зобов'язана  виходити  з  інтересів  усього  суспільства,
               охороняти народногосподарські інтереси.
                     На  автомобільному  транспорті  також  існує  необхідність  державного  регулювання
               підприємницької діяльності, що пояснюється цілим рядом причин. Відомо, що автомобільний
               транспорт є одним з основних забрудників довкілля, особливо у великих містах.
                     Державні органи не лише розробляють і контролюють "правила гри", вони також можуть
               регулювати рівень конкуренції шляхом введення системи кількісних і якісних обмежень при
               організації транспортної діяльності. Кількісне обмеження полягає у встановленні граничного
               числа  транспортних  засобів  при  видачі  дозволів  на  підприємницьку  діяльність  у  сфері
               автомобільних  перевезень.  Якісне  обмеження  полягає  у  висуненні  жорстких  вимог  до
               автоперевізників  з  точки  зору  їх  кваліфікації,  технічного  стану  рухливого  складу,
               відповідності його умовам перевезень і т. д. з боку державних органів.
                     Важливе  значення  для  ресурсозбереження  має  визначення  оптимального  розміру
               підприємства, залежного від безлічі чинників, у тому числі від часу і району розміщення.
                     Оптимальний  розмір  проектованого  (що  здійснює  аудит)  підприємства  повинен
               забезпечити мінімум витрат або максимум прибутку, розрахованих за формулою
                                                 Зmin(Пmax) = Тс + З + Тп + До ⋅ Ен,                      (5.1)
                     де З - витрати на виробництво, тобто собівартість продукції; П - прибуток підприємства;
               Тс  -  витрати  на  доставку  сировини  і  матеріалів;  C  -  собівартість  проекту;  Тп  -  витрати  на
               доставку  готової  продукції  до  споживачів;  До  -  капітальні  витрати;  Ен  -  нормативний
               коефіцієнт ефективності.
                     Проблема  оптимізації  розміру  підприємства  з  усією  гостротою  постала  перед
               підприємцями  в  2008  р.,  ще  на  початку  економічної  кризи.  Ті,  кому  не  вдалося  досягти
               необхідних  масштабів,  опинилися  в  незавидному  положенні  виробників  з  високими
                                                              11
   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17