Page 16 - 4893

фракції, застосовуючи додаткові системи з пусковим паливом, підігріваючи впускні трубопро-
води, використовуючи карбюратори з електропідігріванням і т. ін. Як пускові добавки
застосовують скраплені гази – бутан, ізопентан і диметиловий ефір.
Застосування альтернативних палив – один із основних напрямів економії авто-
мобільного палива. Найбільш ефективні й перспективні види моторного палива – природний
газ, водень, пропан-бутанова суміш і метанол. До нових видів належать: суміші легких
вуглеводнів з бензином або дизельним паливом; зріджені метан, етан та їх суміші. На особливу
увагу заслуговують традиційні види палива з добавками хімічних компонентів.
Застосування водню як додаткового палива для бензинових двигунів відкриває
можливість принципово нового підходу до організації робочого процесу. При мінімальній
модифікації двигуна, що стосується переважно системи живлення, можна досягти значного
підвищення його паливної економічності: експлуатаційна витрата бензину знижується на 35-
40 % і зменшується токсичність відпрацьованих газів.
Газові конденсати мають різні фізико-хімічні властивості. Навіть у межах одного
родовища ці властивості можуть змінюватися протягом доби. Тому перед заправлянням
обов'язково треба визначати фізико-хімічні, теплофізичні й термодинамічні характеристики
досліджуваних палив і вибрати оптимальний у конкретній ситуації варіант використання
газового конденсату будь-якого родовища без здійснення комплексу досліджень,
передбачених комісією з випробувань палив, олив, мастильних матеріалів та спецрідин.
Додавання у бензин синтетичних компонентів і присадок – перспективний напрям.
Наприклад, у бензин додавали 8 % метилтретиннобутилового ефіру (МТБЕ) і
бензометанольну суміш (15 % метанолу і 7 % ізобутанолу). Випробовували також бензин А-
80 з мийною присадкою «Найк». Перевірка цих палив у реальних умовах довела надійну
роботу автомобілів. При цьому не потрібні спеціальні регулювальні роботи, автомобіль
працює зі звичайними експлуатаційними матеріалами, а умови зберігання і транспортування
палива такі самі, як і бензину. Крім того, високі антидетонаційні властивості МТБЕ дають
змогу збільшити випуск неетилованого бензину. Виробляється бензин з додаванням 11 %
МТБЕ.
Застосування бензометанольної суміші висуває специфічні вимоги. Підвищуються
вимоги до тиску насиченої пари бензину, оскільки із додаванням навіть 5 % метанолу тиск
значно зростає. Щоб уникнути розшарування суміші в процесі її зберігання, транспортування
і застосування, треба дотримувати певної температури і не допускати потрапляння в неї води.
Деякі синтетичні матеріали, що використовуються в системах роздачі палива і в
автомобільних системах живлення, виявляються нестійкими до бензометанольної суміші. У
разі переведення автомобіля з бензину на бензометанольну суміш треба змінити пропускну
здатність жиклерів, при цьому дещо збільшується загальна витрата палива і знижується
витрата бензину. Суміш із вмістом метанолу до 15 % не погіршує основних техніко-
експлуатаційних показників автомобілів.
Відходи нафтохімічних і хімічних виробництв (ВНВ) з високим вмістом спиртів і води
мають великі перспективи при використанні їх у двопаливних автомобілях. Застосування
таких добавок дає змогу на 7-11 % зменшити витрати автомобільного палива при стабільній
роботі двигунів, знизити витрати на його виробництво.

7.2 Втрати палива під час транспортування, зберігання і заправляння

Основні причини втрат палива – несправності устаткування нафтоскладів, порушення
правил його експлуатації і недостатня кваліфікація обслуговчого персоналу.
Втрати палива є наслідком підтікання його із з'єднань шлангів, рукавів і храпів,
негерметичності резервуарів, а також при переливанні палива з однієї посудини в іншу.
Найбільші втрати спостерігаються під час зберігання палива, що пояснюється його малою
в'язкістю. Навіть незначне підтікання палива у вигляді краплин призводить до значних втрат.
Наприклад, через нещільне з'єднання, яке пропускає одну краплину за секунду, втрати за рік
становитимуть 1,5 т. Якщо підтікання часом перетворюється на струминку, то втрати
15