Page 47 - 4872

2. Словосполучення. Класифікація словосполучень
Словосполучення – два чи більше повнозначних слів, об’єднаних синтаксичним
зв’язком. Наприклад: студентські збори, зустріч товариша, політ на Місяць, співати
весело, хлопці та дівчата; новий, гарний і дешевий; англ. high building «велика будівля»,
students’ answers «відповіді студентів», to be in love (with smb.) «кохати» (буквально: бути
в коханні), to speak loudly «говорити голосно».
Словосполучення є предметом синтагматичного синтаксису, який вивчає
валентність слова, способи її реалізації та виражені в словосполученнях синтаксичні
відношення.
Валентність (від лат. valentia «сила») – здатність слова вступати в синтаксичні
зв’язки з іншими словами. Слова можуть бути авалентними (світає), одновалентними
(сидить, спить – хто?), двовалентними (їсть – хто? що?), тривалентними (присвятив –
хто? що? кому?), чотиривалентними (нагородив – хто? кого? чим? за що?) тощо. Як
бачимо, слова відкривають «вакантні місця» (порожні клітинки), які необхідно заповнити
іншими словами. Слова, що заповнюють ці «вакантні місця», називають актантами.
Крім актантів, є поширювачі, які не зумовлені валентними властивостями слова.
Наприклад: Він довго спав на дивані у передпокої. Тут слова довго, на дивані, в передпокої
відносяться до слова спав, але їхні синтаксичні позиції не викликані валентністю дієслова
спати. Це так звані вільні поширювачі, які називають сирконстантами.
У мовознавстві поки що немає єдності щодо розуміння словосполучення: вчені
дають неоднакове його визначення. Різними є погляди й на те, чи словосполучення
вичленяються тільки з речення, чи вони існують і поза реченнями. Очевидно, є підстави
погодитися з російським мовознавцем В.І. Кодуховим, який уважає, що словосполучення
є частиною речення, але воно існує і до речення як будівельний матеріал.
Синтаксичні (вільні) словосполучення потрібно відрізняти від фразеологічних. У
синтаксичному словосполученні зберігаються лексичні значення всіх повнозначних слів,
що входять до нього; синтаксичний зв’язок є живим, продуктивним (бити лежачого,
бити скло, бити в бубон). У фразеологічному словосполученні лексична самостійність
одного чи обох його компонентів ослаблена або зовсім утрачена, і воно повністю за
характером значення наближається до одного слова (байдики бити).
Словосполучення будується за певними граматичними зразками, які формуються в
мові на основі категоріальних властивостей слів і ґрунтуються на синтаксичному зв’язку
між словами. Водночас слід не забувати, що здатність слова поєднуватися з іншими
словами і форми вияву цієї здатності залежать не тільки від граматичних властивостей
слова (передусім від належності слова до тієї чи іншої частини мови), але й від його
лексичного значення.
Розрізняють сурядний і підрядний зв’язок між словами у словосполученні.
Трактування сурядності як граматично незалежного зв’язку, як це маємо в деяких
шкільних підручниках, є некоректним. І при сурядності, і при підрядності слова є
залежними, але в першому випадку залежність рівноправна, а в другому – нерівноправна.
Підрядні зв’язки є закритими, а сурядні — відкритими. Один підрядний зв’язок може
об’єднувати в складі одного словосполучення лише два повнозначних слова, тоді як
сурядний – два і більше. Пор.: читання газет і газети, журнали, книжки... (лежали на
столі).
Отже, словосполучення бувають сурядні та підрядні. Щоправда, у мовознавстві
існує й інший погляд на це питання, згідно з яким словосполученнями вважають лише ті
сполучення слів, які об’єднані підрядним зв’язком, однак останнім часом усе більше
утверджується думка, що будь-яке поєднання двох чи більше повнозначних слів, яке
характеризується наявністю між ними формально вираженого смислового зв’язку, є
словосполученням.
Зі структурного погляду словосполучення можуть бути двочленними, тричленними
і чотиричленними. Двочленні словосполучення утворюються на основі одного зв’язку