Page 25 - 4853

Кафка зображує і три стани ставлення до Ґреґора родини. У першій
частині – розгубленість. У другій – Ґреґор для них вже чужий: сестра заходила до
нього «як до важкохворого або навіть як до чужого». Але родина ще сподівається,
що все налаштується і до Ґреґора повернеться його звичайний вигляд: «і батько й
мати чекали перед Ґреґоровою кімнатою, поки сестра прибирала там, і як тільки
вона виходила, вимагали докладно розповісти, який вигляд має кімната. Що
Ґреґор їв, як він цього разу поводився і чи йому, бува, не стало краще». У третій
частині родина відверто вороже ставиться до Ґреґора: «Я не хочу називати цю
потвору своїм братом, а кажу лиш одне: треба якось здихатися її. Ми робили все,
що могли: піклувалися про неї, терпіли її. Думаю, що ніхто нам нічого не може
закинути».
Три інтер'єри оточують Ґреґора у трьох частинах: спочатку – це досить
непогано облаштована кімната молодого чоловіка, потім – пустеля, а вже згодом –
звалище непотрібних речей. І якщо у другій частині винесення меблів з кімнати
Ґреґора пояснюється турботою про нього: сестрі спало на думку забрати з кімнати
меблі, щоб Ґреґор мав більше місця лазити, у третій частині кімната вже інша:
«...багато зайвих речей, які не можна було продати, але яких батьки й не хотіли
викинути, помандрувало до Ґреґорової кімнати. Навіть ящик на попіл і сміття з кухні.
Все, що зараз не було потрібне, робітниця швиденько несла просто до нього в кімнату
вже де майже не було вільного місця...».
Отже, наголос, зроблений у «Перевтіленні» на числі «три», має швидше
емблематичне, чи геральдичне, значення, ніж символічне. Й разом з тим, він має
також і спеціальне значення. Трійця, трійка, тріада, триптих – це поширена
мистецька форма, як-от: юність, зрілість і старість чи будь-яке інше потрійне
явище. Триптих означає картину або гравюру з трьох частин, розташованих
поряд, і Кафка досягає саме ефекту триптиха за допомогою, наприклад, трьох
кімнат на початку оповідання – вітальня, спальня Ґреґора, кімната сестри, де в
центрі – Ґреґор. Більше того, потрійна схема передбачає три дії п'єси і, зрештою,
треба зазначити, що фантазія Кафки підкреслено логічна: що може бути
характернішим для логіки, ніж тріада тези, антитези та синтезу? Ми, отже,
обмежимо кафкіанську символіку числа «три» його естетичною та логічною
значимістю і повністю відкинемо будь-які міфи, що їх вичитують сексуальні
міфологи на чолі з віденським лікарем З. Фройдом.
Слід звернути увагу і на стиль новели Кафки. «Ясность его речи, точная и
строгая интонация разительно контрастируют с кошмарним содержанием
рассказа. – Відзначав В. Набоков. – Его резкое, черно-белое письмо не украшено
никакими поэтическими метафорами. Прозрачность его языка подчеркивает
сумрачное богатство его фантазии. Контраст и единство, стиль и содержание,
манера и материал слиты в нерасторжимое целое».
Як і інші твори Франца Кафки, «Перевтілення» вражає синтезом реального
й фантастичного. Фантастика та реальність у Кафки тісно взаємодіють і
взаємодоповнюються. Найнеймовірніше й найабсурдніше відбувається у
найбуденнішій ситуації. Вторгнення фантастичного в кафкіанський світ не
супроводжується якимись романтичними казковими ефектами. Більш того, воно
ні в кого не викликає подиву, сприймається, як щось природне. Втім, як зазначає

25