Page 21 - 4853

Замзів. Ґреґор Замза важко переживає своє фізичне перевтілення, але ще важче
йому усвідомити, що рідні не розуміють його і не співчувають йому. Страшне не
саме перетворення Замзи, а ставлення до нього сім'ї. Йому здавалося, що в його
домі панує мир, затишок, згода, сімейна підтримка. Але цей реальний світ
виявився химерним, фантастичне перетворення Замзи виявляє справжню цінність
усіх стосунків. Тепер, коли він захворів і потребує допомоги з боку батьків і
сестри, герой розуміє: тепла, підтримки не буде. Ось чому він почуває себе
комахою – Ґреґор беззахисний, нікому непотрібний, адже батьки і сестра
переймаються власними проблеми. До перевтілення Григора рідні, жили
безтурботно. Тепер Грегор став проблемою для родини. Батько суворо ставиться
до нього, б'є, заганяє до кімнати і замикає на ключ; жбурляє в нього яблука, навіть
ранить сина. Сестра Грета спочатку ставилась до Замзи-комахи як до
важкохворого, але потім він перетворюється на ув'язненого, а вона -- на
жорстокого наглядача.
Велике значення у творі має зображення художнього простору, який також
«перевтілюється». Кімната Замзи перетворилась на в'язницю, зрештою на
«порожню коробку», а потім на звалище непотрібних речей і місце смерті.
Рухатися людина-комаха могла лише по замкненому колу, а незабаром не стало
можливості й рухатися: тіло людини-комахи боліло, а допомоги чекати не було
від кого, адже сім'я відвернулася від нього. Рідні не спроможні відчувати біль та
потреби героя. Саме так, на побутовому рівні, проявляються риси
дегуманізованого суспільства, в якому відсутня людська мораль, доброта,
милосердя.
Зауважимо, що новелі Кафки, як типовому «модерністському» твору,
притаманні риси екзистенціалізму і експресіонізму. Екзистенціалізм проявляється
у викривленому зображенні дійсності, розумінні того, що суспільство вороже
людині, воно руйнує індивідуальність, волю, проповідує песимізм. Експресіонізм
– експресія (від лат. – переживання, сильний вияв почуттів) також проявляється
як гротескне, викривлене зображення дійсності. Автор-експресіоніст ніби
говорить, що лихо причаїлося й підстерігає людину, чекає моменту, щоб
накинутись на неї, знищити її. Життя вороже і людина не спроможна змінити
його. Це відчуття дегуманізованого суспільства.
Автор підкреслює, що не можна миритися з духовною деградацією
суспільства, бо це є зло. Він ніби дає шанс людству віднайти світло в тунелі,
простягнувши руку допомоги тому, кому погано. І закликає не проходити повз
людську біду, бо завтра це може статися з кожним.
Твір Кафки приголомшує читача з першої ж фрази, викликаючи почуття
естетичного шоку.: «Прокинувшись якось вранці після неспокійного сну, Ґреґор
Замза побачив, що він у власному ліжку перетворився на жахливу і потворну
комаху. Він лежав на твердій, схожій на панцир спині і, коли трохи підводив
голову, бачив свій дугастий, рудий і поділений на кільця живіт, на якому ледь
трималася ковдра, готова щомиті сповзти. Два рядки лапок, таких мізерних
супроти звичайних ніг, безпорадно метлялися перед очима». Казкове
перевтілення героя – зовсім не є казковим. Це фантастична (символічна)
реальність буття. Це притча, розгорнута метафора, розгалужений символ.

21