Page 23 - 4853

життя людське».
Нагадаємо, що найбільший літературний вплив на Кафку справив Флобер.
Творець «об’єктивного» роману ненавидів підсолоджену прозу, він схвалив би
ставлення Кафки до свого робочого інструменту. Кафка любив запозичувати
терміни з мови юриспруденції та науки, надаючи їм дещо іронічної точності, не
нав'язуючи особистих почуттів автора; саме за допомогою флоберівської
методики він досягав надзвичайного поетичного ефекту.
Що ж це за «комаха», на яку перетворився сердега Ґреґор, нещасний
комівояжер, так зненацька? Вона, очевидно, належить до типу «членистоногих»,
до якого належать комахи, павуки, багатоніжки та ракоподібні. Якщо «численні
маленькі ніжки», згадані на початку твору, означають більше ніж шість ніг, то із
зоологічної точки зору Ґреґор не був би комахою. Та, на нашу думку, людина, яка
прокидається, лежачи на спині й усвідомлюючи, що в неї шість ніг, котрі
теліпаються в повітрі, могла відчути, що шість – це достатньо, щоб сказати
«численні», і тому ми вважатимемо, що Ґреґор має шість ніг, що він — комаха.
Наступне запитання – яка комаха? Коментатори творів Кафки кажуть
«тарган», що, звичайно, є нонсенсом. Тарган – це комаха пласка за формою, з
довгими ногами, а Ґреґор який завгодно, тільки не плаский: він опуклий з обох
боків, живота й спини, а ніжки в нього коротенькі. Він подібний до таргана тільки
в одному – має коричневий колір, от і все. Крім того, в нього великий опуклий
живіт, поділений на сегменти, і жорстка заокруглена спина, що передбачає
наявність надкрильців. У жуків ці надкрильця приховують тендітні крильця, що
можуть розправлятися і нести їх далеко в сліпому польоті. Досить цікаво, що
Ґреґор-жук так ніколи й не дізнався, що в нього під жорстким покриттям спини є
крильця. Це дуже тонке спостереження.
Далі, він має сильні мандибули. За допомогою цих органів він повертає
ключ у замку, стоячи просто на задніх ніжках, на третій парі ніжок (сильна
маленька пара), і це дає нам розуміння довжини його тіла, що становить біля
трьох футів. Упродовж оповідання він звикає користуватися своїми новими
придатками – лапками, вусиками. Цей коричневий опуклий жук завбільшки з
собаку дуже широкий. У німецькому оригіналі стара прибиральниця називає його
гнойовиком. Очевидно, добра жінка додає цей епітет тільки з приязності. Він у
точному смислі є не гнойовиком, а просто великим жуком.
Придивимось уважніше до цього перевтілення. Зміна, хоча вона вражає і
зворушує, не така вже й надзвичайна, як могло б здатися на перший погляд.
Розсудливий коментатор Поль Лендсберг у книзі «Проблема Кафки» (1946)
зауважує, що «коли ми лягаємо спати в незнайомому місці, то в момент
пробудження можемо відчути якесь збентеження, відчуття нереальності. Саме цей
момент мусить часто повторюватися в житті комівояжера, оскільки сама його
робота унеможливлює почуття сталості».
Зрештою, прокинутися комахою – це не так вже й різниться від того, щоб
прокинутися Наполеоном або Джорджем Вашингтоном. З іншого боку,
ізольованість і незвичність так званої реальності – це щось взагалі притаманне
митцеві, генієві, першовідкривачеві. Й можна сказати, що сім'я Замзи навколо
фантастичної комахи – це не що інше, як посередність, що оточує генія.

23