Page 47 - 4845
P. 47
- із точки В провести пряму через точки А 0 до перетину з дугою радіуса
BC, точка перетину є С 0;
l 0 ,350
- із точки С 0 нанести засічку радіусом СD CD 70 мм на
l 0 ,005
напрямній руху повзуна 5 і
зафіксувати точку D ;
0
- з’єднати відповідно точки В з С 0 D 0
і С 0 з D 0, отримаємо кінематичну С 0
схему механізму у нульовому а
положенні вхідної ланки;
- поділити коло, траєкторію руху А 1 φ 0
точки А, на дванадцять рівних частин і
з центра О провести радіуси-вектори О
до перетину з колом; А 0
- точки перетину пронумерувати
у напрямку , починаючи з
1
нульового положення точки А 0;
- повторити побудову механізму у
кожному із цих положень кривошипа
(рис.2.19).
Переходимо до визначення Рисунок 2.18 – Нульове
швидкостей. План швидкостей положення механізму В
побудуємо у 8-му положенні
механізму.
У точці А розрізняють три точки, а саме: точка А 1 - відноситься до
кривошипа, А 2 – належить повзуну 2, А 3 - належить кулісі ВС. Точки А 1 і А 2
співпадають і рухаються разом. Точка А 3 перебуває у відносному
поступальному русі відносно точки А 2.
Ланка 1 здійснює обертальний рух, тому
м
A 1 А 2 l OA 15 0 , 18 2 ,70 с .
1
Вектор швидкості A OA .
З полюса плану швидкостей р відкладаємо перпендикулярно до ОА
відрізок p a 12 40 мм (рис.2.19,а).
Обчислюємо масштабний коефіцієнт плану швидкостей
2 ,7 м
A 1 0 ,0675 .
p v a 40 с мм
Невідому швидкість точки A 3 , яка належить кулісі 3, знаходимо із
системи векторних рівнянь
,
A 3 A 2 A 3 A 2 (2.46)
.
A 3 В A 3 В
Тут || ВС ; ; 0 ВС .
A 3 A 2 В A 3 В
Розв'язуємо дану систему графічним методом.
46