Page 26 - 4840

3. Використання ситуаційного підходу до управління,
згідно з яким вся організація усередині підприємства є не що
інше, як відповідні дії на різні зовнішні чинники.
4. Визнання соціальної відповідальності менеджменту
перед суспільством в цілому і перед окремими людьми, які
працюють в організації.
У сучасному менеджменті розрізняють системний,
ситуаційний і процесний підходи.
Системний підхід до управління почали застосовувати в
кінці 50-х років XX ст. Основні представники — американські
дослідники Ч. Бернард, П. Друкер, Н. Вінер, К. Шенон.
Відповідно до цього підходу організація розглядається як
система — цілісність, що складається із взаємозалежних
частин, кожна з яких вносить свій внесок до характеристики
цілого. Організація є складна (випробовує дію внутрішніх
чинників), відкрита (знаходиться під впливом зовнішніх
чинників), соціотехнічна (люди — техніка) система. Всі
підсистеми (елементи) взаємозв'язані як по вертикалі, так і по
горизонталі.
Системний підхід — це не набір якихось принципів або
правил для менеджерів, а спосіб мислення щодо управління,
до фірми. Він вимагає комплексного вирішення будь-яких
проблем організації.
Ситуаційний підхід до управління розроблено в кінці
60-х років XX ст. і він випливає з системного підходу до
управління.
При цьому розглядається ситуація, тобто конкретний
набір обставин, що істотно впливають на організацію в той або
інший конкретний час.
Ситуаційний підхід припускає, що результати одних і тих
управлінських дій у різних ситуаціях можуть істотно
розрізнятися. Тому здійснюючи необхідні управлінські дії,
менеджери зобов'язані виходити з ситуації, в якій вони
функціонують.
Рекомендації менеджерам з погляду ситуаційного
підходу:

25