Page 67 - 4839

відокремлюються основи хімії, результати досліджень яких
використовували при вилученні металів із руд, фарбуванні тканин та
виробів із шкіри.
Перші елементи науки з’явились у стародавньому світі в зв’язку з
потребами суспільства і мали суто практичний характер.
Для науки стародавнього світу (Вавилон, Єгипет, Індія, Китай) знання
мали практичну спрямованість і фактично виконували роль методичних
розробок (правил) для конкретного виду діяльності.
У стародавній Греції в науці зароджується науковий рівень пізнання:
створюються перші теоретичні системи у галузі геометрії (Евклід),
механіки (Архімед), астрономії (Птоломей). Корифеї науки стародавньої
Греції в своїх дослідженнях для опису об’єктивних закономірностей
користувалися абстракціями, заклавши основи доказу уявлення про
ідеалізований матеріал, що є важливою рисою науки.
В епоху Середньовіччя великий вклад у розвиток науки внесли вчені
арабського Сходу і Середньої Азії, в Європі великого поширення набуває
специфічна форма науки – схоластика, що основну увагу надавала
розробленню християнської догматики, разом із тим вона внесла значний
вклад у розвиток осмислення культури, в удосконалення мистецтва
теоретичних дискусій.
З другої половини ХV ст. в епоху Відродження починається перід
значного розвитку природознавства. До початку ХVІІ ст. математика
являла собою науку тільки про числа, скалярні величини, відносно прості
геометричні фігури і використовувалась в основному в астрономіії,
землеробстві, торгівлі.
Другий період у розвитку природознавства, який характеризується як
революційний у науці, припадає на середину ХVІ ст. і до кінця ХІХ ст.
Саме в цей період були зроблені значні відкриття в фізиці, хімії,
математиці, механіці, біології, астрономії, геології (Декарт, Ньютон,
Лейбніц, Кеплер, Ломоносов та ін..). У цей період поряд із
спостереженнями широко застосовують експеримент.
У середені ХVІІІ ст. висловлено ідею про про всезагальний
взаємозв’язок явищ і процесів, що проходять у реальному світі. Ці ідеї
вперше висловив Декарт, а потім розвинули Ломоносов, Кант, Вольф.
Кінець ХVІІІ – початок ХІХ ст. – промислова революція, яка стала
могутнім стимулом для подальшого розвитку науки – відкриття
електричного струму, електромагнітної індукції, хвильова теорія світу,
закон збереження і перетворення енергії, клітинна теорія, еволюційна
теорія Дарвіна, періодичний закон хімічних елементів Менделєєва,
неевклідова геометрія, закони електромагнітного поля.
Кінець ХІХ ст. – початок ХХ ст. – відкрито електрон, закладено
основи квантової механіки (Планк)

65