Page 35 - 4832

Поведінка людини, як правило, визначається не одним
мотивом, а їх сукупністю. Ця сукупність представляє
мотиваційну структуру людини, в якій мотиви перебувають у
певних взаємостосунках один з одним, залежно від їхнього
впливу на поведінку людини. Мотиваційна структура є досить
стабільною, але може піддаватися цілеспрямованому
формуванню або зміненню, наприклад, у процесі виховання,
що призводить до зміни поведінки.
Для успішного управління керівник організації
повинен хоча б у загальних рисах знати основні мотиви
поведінки підлеглих, способи впливу на них і можливі
результати такого впливу.
Стимули - це певні важелі впливу, які викликають дії
відповідних мотивів. Це можуть бути окремі предмети, дії
інших людей, обіцянки, можливості і т.ін., що можна
запропонувати людині як компенсацію за її дії або що вона
бажала б отримати в результаті певних дій. Людина реагує на
багато стимулів не обов'язково усвідомлено. Реакція на
конкретні стимули не однакова у різних людей. Тому самі по
собі стимули не мають абсолютного значення, якщо люди не
реагують на них. Наприклад, в умовах розпаду грошової
системи, коли за гроші практично нічого неможливо купити,
заробітна плата і грошові знаки в цілому втрачають свою роль
стимулів і можуть дуже обмежено використовуватись в
управлінні людьми.
Процес використання стимулів для мотивування людей
має назву стимулювання. Найрозповсюдженішою формою є
матеріальне стимулювання. Саме тому, стимулювання
принципово відрізняється від мотивування, адже воно є тільки
одним із засобів, за допомогою яких здійснюється
мотивування.
Винагорода - це те, що людина вважає для себе
цінним, тобто набагато більше, ніж просто гроші.
Винагородження може бути зовнішнім і внутрішнім.
Внутрішнє винагородження дає сама робота. До нього
належать: почуття досягнення результатів роботи,
змістовність і її значення, самоповага. Зовнішнє
винагородження виникає не від самої роботи, а його надає
організація через систему стимулів (заробітна плата, додаткові
виплати і пільги, визнання, похвала і т.ін).

35