Page 42 - 4818
P. 42

2 ЧИСЕЛЬНІ МЕТОДИ РОЗВ’ЯЗКУ ЗАДАЧ
                         ОПТИМАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ. РОЗВ’ЯЗОК

                 ПРАКТИЧНИХ ЗАДАЧ ОПТИМАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ.
                            ОСНОВИ ТЕОРІЇ АДАПТИВНИХ СИСТЕМ

                        2.1 Метод  рішення  задачі  оптимального  управління,

               який використовує П-систему

                        Розглянемо  задачу  оптимального  управління (у  векторній

               формі):
                                         ()t   F   ( ( ), ());t U t
                                                                                               (2.1.1)
                                                                     
                                                ,
                                         t   0,T X   0     0 , X T    T  , U    t   D U  ,
                                   
                                                  T
                                    J 0 (, )U     f 0   ( ( ), ( ))t U t dt    min ,        (2.1.2)
                                                                              () D
                                                  0                         Ut   U
                        Вирази (2.1.1), (2.1.2)  разом  з  виразом  для  відповідного
               гамільтоніана:
                                                                n
                                      
                                         t     t U       (), ( ), () t     i () ( ( ), ())t f   t U t ,    (2.1.3)
                                                                            i
                                                                i 0
               спряженою  системою  звичайних  диференційних  рівнянь  для
               допоміжної вектор-функції  ()t                   (),t    2 ( ),...,t    n ()t  :
                                                                  1
                                               t     F X  (( ), ( )) ( )t U t    t ,     (2.1.4)

                    F 
                             t U t
               де (( ), ( )) –  nn   матриця  частинних  похідних  вектор-
                      X
               функції  (( ), ( ))F   t U t  по  X , та умови максимуму
                                                                                        
                                                                 
                            max                t U t           ( ),t  * ( ),t U  * ( )t ,    (2.1.5)
                                      ( ), ( ), ( )t 
                            UD  U
               утворюють  П–систему  задачі  оптимального  управління (2.1.1),
               (2.1.2).
                        Найточніші          методи        чисельного          розв’язання          задач

               оптимального управління пов'язані з розв'язанням відповідних П–
               систем.
                        Припустимо,  що  рівняння (2.1.5)  можна  розв'язати
                                                                          () V
                               *
                                                                         *
               відносно Ut , тобто знайти функцію Ut                               ( ( ), ())t    t . Тоді
                                ()
               формально  П–система (2.1.1), (2.1.2), (2.1.3), (2.1.4), (2.1.5)
               формально зводиться до системи 2n рівнянь:
                                                             42
   37   38   39   40   41   42   43   44   45   46   47