Page 42 - 4818
P. 42
2 ЧИСЕЛЬНІ МЕТОДИ РОЗВ’ЯЗКУ ЗАДАЧ
ОПТИМАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ. РОЗВ’ЯЗОК
ПРАКТИЧНИХ ЗАДАЧ ОПТИМАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ.
ОСНОВИ ТЕОРІЇ АДАПТИВНИХ СИСТЕМ
2.1 Метод рішення задачі оптимального управління,
який використовує П-систему
Розглянемо задачу оптимального управління (у векторній
формі):
()t F ( ( ), ());t U t
(2.1.1)
,
t 0,T X 0 0 , X T T , U t D U ,
T
J 0 (, )U f 0 ( ( ), ( ))t U t dt min , (2.1.2)
() D
0 Ut U
Вирази (2.1.1), (2.1.2) разом з виразом для відповідного
гамільтоніана:
n
t t U (), ( ), () t i () ( ( ), ())t f t U t , (2.1.3)
i
i 0
спряженою системою звичайних диференційних рівнянь для
допоміжної вектор-функції ()t (),t 2 ( ),...,t n ()t :
1
t F X (( ), ( )) ( )t U t t , (2.1.4)
F
t U t
де (( ), ( )) – nn матриця частинних похідних вектор-
X
функції (( ), ( ))F t U t по X , та умови максимуму
max t U t ( ),t * ( ),t U * ( )t , (2.1.5)
( ), ( ), ( )t
UD U
утворюють П–систему задачі оптимального управління (2.1.1),
(2.1.2).
Найточніші методи чисельного розв’язання задач
оптимального управління пов'язані з розв'язанням відповідних П–
систем.
Припустимо, що рівняння (2.1.5) можна розв'язати
() V
*
*
відносно Ut , тобто знайти функцію Ut ( ( ), ())t t . Тоді
()
формально П–система (2.1.1), (2.1.2), (2.1.3), (2.1.4), (2.1.5)
формально зводиться до системи 2n рівнянь:
42