Page 19 - 4802

елементів, що складають цілісне утворення.

2.3. Програмно-цільовий метод
Програмно-цільовий метод полягає у застосуванні системного аналізу в
програмах, спрямованих на вирішення визначеної проблеми, і є його логічним
продовженням.
Комплексно-цільова програма – це документ, що відображає комплекс
взаємозалежних заходів науково-технічного, організаційного, соціально-
економічного, екологічного, технологічного характеру, необхідних для
досягнення конкретно поставленої мети.
Така програма відображає мету, необхідні для її досягнення ресурси,
джерела ресурсів, етапи і терміни виконання, склад відповідальних осіб,
виконавців, співпідпорядкованість останніх і види механізмів розв’язання
проблеми.
Розрізняють такі види комплексно-цільових програм:
 за цільовою спрямованістю (організаційні, науково-технічні, екологічні,
економічні, соціальні та ін.). Дедалі частіше розробляються багатоаспектні
програми. Наприклад, інвестиційний проект або бізнес-план освоєння інновації,
будучи різновидом комплексно-цільових програм, охоплює більшість з
названих напрямів. Скажімо, Законом України “Про охорону земель” визначено
необхідність розробки двох програм: Загальнодержавної програми
використання та охорони земель і Національної програми охорони родючості
ґрунтів;
 за масштабами рівнів управління, що торкаються внутрішніх і
зовнішніх проблем щодо об’єкта управління. (Наприклад, регіональні, місцеві,
міські програми і внутрішньогалузеві стосовно конкретної галузі);
 за тривалістю дії (довгострокові – більше 10 років, середньострокові –
3–9 років, короткострокові – до 2 років);
 за цілями системи управління або характером (цільові і ресурсні).
Комплексно-цільовий метод являє собою комплексну регламентацію
досягнення поставленої мети і складається з розробки однієї цільової і будь-
якої кількості ресурсних програм, взаємно пов’язаних загальною кінцевою
метою.
Варіантів представлення програм існує безліч. Вибір форми представлення
комплексно-цільової програми – це прерогатива постановника завдання
(замовника, керівника та ін.). Він визначається метою програми, зручністю
контролю її виконання, наочністю надання інформації.
При цьому треба пам’ятати, що зайва деталізація форми є чинником, що
гальмує її впровадження, дублюванням розподільних, координаційних і
контрольних функцій.
Основними етапами формування програм є:
1) попередній аналіз стану програмної системи або об’єкта методом
системного аналізу чи логіко-смислового моделювання;
2) складання прогнозу її подальшого розвитку. На цьому етапі
з’ясовуються сформовані тенденції в розвитку системи, склад і наявність

19