Page 57 - 4794

банкрутств фірм, – без втрат наявних активів, нагромадженого
фізичного і людського капіталу.
В умовах боротьби за залучення іноземних капіталів такі
традиційно «внутрішні» галузі державного регулювання, як
оподаткування, соціальна політика, трудове законодавство,
освіта та професійна підготовка кадрів, невпинно
інтернаціоналізуються. Це послаблює можливість ефективно
регулювати національну економіку навіть за допомогою
найсучасніших методів. Тут не допомагають ані
посткейнсіанські, ані неокласичні підходи.
Механізм ЗіП все ширше застосовується у країнах з
перехідною економікою, а особливо у зв’язку зі здійсненням
програм приватизації, причому мотивація вкладання
зарубіжних інвестицій більша ніж внутрішніх. Йдеться про
інвестиції з наміром освоєння внутрішнього ринку країни, що
приймає їх, з використанням стандартизованих технологій, які
вже пройшли пік популярності на ринках Заходу. Інший
важливий мотив - створення у постсоціалістичних країнах
експортних виробничих баз з використанням місцевих
економічних ресурсів, які з тих чи інших причин цікавлять
інвесторів (дешева робоча сила, сировина, а останнім часом й
місцеві виробничі потужності).
Характеристики інвестиційного клімату в країнах з
перехідною економікою незрівнянні з тими, з якими звикли
мати справу інвестори в розвинених країнах. Тому в політиці
залучення капіталу місцеві уряди, як правило, не
обмежуючись лібералізацією інвестиційних режимів,
застосовують широкий арсенал спеціальних заходів
заохочення (податкові, митні, фінансові та інші пільги для
інвесторів). Водночас вплив держави на процес зарубіжного
інвестування досить часто включає такі заходи промислової
політики, як стимулювання міжфірмової кооперації між
національними й зарубіжними інвесторами, заохочення
експортної діяльності вітчизняних підприємств із участю

57