Page 61 - 4794

стратегію, яка б абсорбувала нові можливості глобалізації та
протидіяла зовнішньому руйнівному впливу глобалізму.
Під впливом процесів глобалізації відбувається, з одного
боку, втрата для національної держави можливості бути
повноцінним господарем власного економічного простору, а з
іншого, – утруднення удосконалення й використання більш
складних механізмів регулювання економіки, все глибшого
проникнення в проблеми окремих її галузей. Під впливом
зміни висхідного змісту державного суверенітету
здійснюється обмеження дії національних урядів. Володіння
територією, охорона від посягань ззовні та організація
використання її природних багатств були й до цього часу
залишаються природними функціями держави. Зрештою,
«державний суверенітет» означає здатність держави
здійснювати на своїй території повний контроль над
економікою та іншими сферами суспільного життя, який
виключає будь-яке втручання ззовні. Інтернаціоналізація
економіки доповнює і зміст державного суверенітету.
Державам доводиться вступати одна з одною в договірні
відносини і брати на себе різні зобов’язання, які тією чи
іншою мірою обмежують дії національних урядів, тобто
звужують державний суверенітет. І чим багатограннішою та
інтенсивнішою стає господарська, політична, науково-
технічна і культурна взаємодія різних країн, тим більшим стає
розрив між державним суверенітетом de jure і його обсягом de
facto.
Цьому сприяє і зміна пріоритетів розвитку економіки.
Матеріальне багатство (природні ресурси, виробничі
потужності і т.п.) все більше відступає на задній план
порівняно з багатством інтелектуальним (нагромадження
знань, рівень науково-технічного потенціалу, досвід
підприємництва тощо). Відомий англійський економіст кінця
ХІХ – початку ХХ ст. А.Маршалл писав, що «чисельність
працівників фізичної праці у чотири чи п’ять разів перевищує

61