Page 55 - 4794

уже достатньо високої і все більш зростаючої
взаємозалежності національних господарств уряд вимушений
користуватися ними з осторогою, зважаючи на інші державні
суб’єкти міжнародних економічних відносин (МНК, ТНК і
транснаціональні банки, які можуть звести нанівець
очікуваний від вжитих заходів ефект, або навіть використати
на шкоду цій країні). Наприклад, у 2000 р. загальна кількість
ТНК досягла близько 63 тис., зарубіжних філій – більше 800
тис., нагромаджені ними зарубіжні інвестиції наблизились до
6 трлн дол., а їх глобальні активи складали 21,1 трлн дол.
Продаж зарубіжних філій зростає швидше, ніж світова
торгівля товарами й послугами, а зростання частини
нагромаджених прямих зарубіжних інвестицій у світовому
ВВП вдвоє випереджає зростання частки в ньому світової
торгівлі. Нині вони контролюють більшу частину світового
промислового виробництва, 2 / 3 міжнародної торгівлі,
4
близько / 5 світового банку патентів і ліцензій на нову техніку,
технології та «ноу-хау». Внаслідок цього міжнародні потоки
товарів і послуг не тільки значно інтенсифікувались, а й
набули нової якості: близько 40 відсотків таких потоків носять
нині внутрішньокорпоративний характер, що надає їм
особливої стійкості і могутності. Більше того, торговельні
зв’язки національних господарств доповнилися новими
елементами – міжнародною власністю на основні виробничі
фонди. Це робить економіку кожної країни (яка експлуатує
капітал, а також приймає іноземні інвестиції) все більш
транснаціональною.
Активна експансія ТНК і швидке зростання
міжнародного товарообігу вимагали відповідного розширення
кредитних ресурсів і легкого доступу до них у будь-якій точці
світового економічного простору. Така потреба породила
позанаціональні ринки капіталу в так званих євровалютах
(іноземних валютах відносно країни дислокації банку). На
відміну від традиційних національних ринків, які здійснюють

55