Page 60 - 4794

написали багаті промислові країни для багатих промислових
країн» [10, с. 3].
Саме тому, на думку відомих українських економістів
М. Шепелєва, О. Білоруса, А. Гальчинського, в умовах
неухильного нарощування масштабів і сили глобалізму
головне завдання націй-держав полягає в тому, щоб
посилювати внутрішню інтеграцію, яка повинна бути
сильнішою за зовнішні впливи і руйнівні удари глобалізації.
Сподіватися на те, що внутрішні процеси глобалізації є
сильніші за зовнішні впливи, безперспективно [11, с. 31].
Характерно, що на Заході, починаючи з 1990-х років,
економічна роль держави знову неухильно зростає. Від
початку 1980-х до середини 1990-х років питома вага
державних витрат у складі ВВП західних країн зросла з 42,6
до 47,2 %, а в провідних країнах Європи (ФРН, Велика
Британія, Франція) вона перевищує 50 %. І за прогнозами
Інституту світової економіки і міжнародних відносин
Російської академії наук, ця тенденція буде зберігатися до
2015 р. У США з’явилася «напівдержавна економіка», що
ґрунтується на тісних фінансових зв’язках корпорацій з
місцевими і федеральними бюджетами з їх масовими
субсидіями, фінансовими гарантіями та світовими
інтелектуальними ресурсами через шлюзи сприятливої
імміграційної політики та практики (формула «3 індуси
замість 1 американця»).
Глобальне насильство над державами та їх громадянами
зростає. За цих умов держави ведуть пошук захисних
механізмів протидії агресивній глобалізації. Серед них –
розробки національних стратегій розвитку, в яких належна
увага приділяється питанням сталого розвитку, регіоналізації
й соціалізації, а також розвитку народного підприємництва,
малого і середнього бізнесу, соціополісів та кластерних
структур. Україна також має розробити національну

60