Page 51 - 4794

Природно, що в умовах фінансової кризи представники
урядів країн дорікають корпораціям у переміщенні ними
виробничого потенціалу за кордон у пошуках більш пільгових
податкових умов з метою підвищення конкурентоспромож-
ності продукції, а отже, в нехтуванні національними
інтересами.
Проте національний інтерес – категорія абстрактна й
суб'єктивна, і її параметри визначаються системою цінностей,
вироблених у даному суспільстві й державі. Національні
економічні інтереси об’єднують економічні інтереси окремих
громадян, різних соціально-економічних груп населення,
регіонів, держави в цілому. У загальному вигляді вони
зводяться до прагнення кожної країни забезпечити
самозбереження держави, стабільне економічне зростання,
високий життєвий рівень і якість життя свого народу.
На світовій арені націю представляє держава, тому,
говорячи про національний інтерес на міжнародно-
політичному рівні, як правило, мають на увазі державний
інтерес і навпаки.
Кілька десятиліть тому часто можна було почути
дорікання на адресу корпорацій, а не країн, з приводу того, що
вони конкурують між собою. Однак це не відповідало
дійсності, оскільки тоді саме країни конкурували між собою,
причому деякі більш агресивно, інші більш майстерно й
успішно.
Розходження між національними й корпоративними
інтересами проявляється насамперед у сфері прямих
іноземних інвестицій (ПІІ). Можна сказати, що на національні
інтереси працюють сили, які ззовні проявляються в закликах
до світового співтовариства вкладати ПІІ в дану конкретну
країну, що гарантує в майбутньому високі прибутки, які
з'являться завдяки місцевому ринку, дешевій робочій силі,
передбачуваним спокусливим перспективами та т. ін.

51