Page 46 - 4794

перетворень, акумулюючи цілеспрямовані зусилля на технічне
переозброєння галузей, наукові програми, зростання
інвестицій, структурну політику. Такий шлях пройшли
післявоєнні Франція й Німеччина, Японія та СРСР, що є
підтвердженням тези про недосконалість ринку: досягти
швидких технологічних перетворень інколи вдається значно
скоріше за допомогою держави, ніж за допомогою лише
«невидимої руки» ринку;
4) теорії, які обґрунтовують розширення функцій
держави її внутрішньою природою і внутрішньою динамікою
розвитку. В особі своїх інститутів держава, як і інші
організації, схильна до самовідтворення та контролю і не
схильна до самообмеження. Держава – це ніби свого роду
монополія, поведінка якої подібна до поведінки будь-якої
іншої монополії на ринку. Суттєву роль тут відіграють і
соціально-психологічні мотиви тих, хто працює в державному
секторі: політики, щоб бути обраними, обіцяють додаткові
витрати на різні програми, чиновники зі свого боку
намагаються підвищити статус власного відомства і таким
чином свій власний статус. Це є однією з причин розбухання
державних структур та їх функцій.
Зазначені теорії розвиваються в руслі єдиної теорії
неоінституціоналізму і переважно дають загальну картину
факторів, які визначають динаміку ролі держави у сучасному
суспільстві та економіці. Маючи різні основи, всі вони
виходять із презумпції розширення державних функцій і ролі
держави в економіці та суспільстві в принципі, із
універсальності характеру цього процесу в різних країнах.
Поворот на рубежі 1980-х років від етатичних теорій і
практики до неоліберальних теорій економіки та ринку, нова
хвиля приватизації у більшості розвинених країн дозволяють
по-іншому подивитись на місце і роль держави в економіці, на
конкретні умови і межі державного втручання.

46