Page 48 - 4794

необхідністю надання всім визнаних соціальних благ, які не
забезпечує приватний сектор. Якщо ж розширення функцій
держави деформує здатність суспільства до нововведень і
економічного зростання, якщо держава намагається підтри-
мати окремих представників економічної і політичної еліти на
шкоду суспільству, якщо воно починає функціонувати як
певна самодостатня структура у своїх власних інтересах (в
інтересах чиновників, політичного чи військового істебліш-
менту), тоді діяльність державних інститутів завдає прямих
збитків суспільству і розширення її відповідних функцій
небажане.
На наш погляд, на рубежі 1980-х років Україна (у складі
СРСР) прийшла з саме таким багажем державних функцій, і
саме тому пройшла ліберальна революція, яка у своїх
основних проявах була підтримана на початку 90-х років не
тільки демократами, а й значною частиною комуністів.
За період становлення ринкових відносин в Україні,
особливо в 1990-ті роки, зазнав змін і сам державний сектор
економіки. Можна констатувати зниження частки державних
витрат в економічному зростанні. Це пов’язано, з одного боку,
з посиленням ринкових сил в економічному зростанні, з
акцентом на всебічний розвиток і заохочення підприємництва,
з іншого – із фактором конверсії. При цьому спостерігається
концентрація підприємств та організацій державного сектора
в основному в інфраструктурних галузях (транспортна мережа
– мости, дороги, трубопроводи; окремі сектори енергетики –
атомні електростанції; наука, насамперед фундаментальна, а
також галузі, які забезпечують відтворення робочої сили –
освіта й медицина). Різко знижується присутність державної
форми власності у виробничих галузях, сфері послуг, торгівлі
тощо.
З огляду на сучасні теорії й практику розвинутих країн
світу можна виділити напрями посилення державного
втручання в економіку в перспективі трансформації економіки

48