Page 83 - 4786
P. 83

структури  реальним  потребам.  Організаційні  невідповідності  у  таких  випадках
            стають сферою управління організаційними змінами.
                   Під організаційними змінами розуміється будь-яка зміна в одному або кількох
            елементах  організації.  Зміни  можуть  стосуватися  будь-якого  елементу  процесу
            організації (рівня спеціалізації; способів групування; діапазону контролю; розподілу
            повноважень; механізмів координації).
                   При  цьому  слід  зауважити,  що  зміни  у  будь-якому  одному  підрозділі
            організації, як правило, впливають на інші підрозділи і на організацію в цілому.
                   Причини, які викликають необхідність змін, поділяють на дві групи: зовнішні і
            внутрішні.
                   Зовнішні – пов’язані з загальним і специфічним середовищем функціонування
            організації, а точніше – зі змінами в компонентах цього середовища:
                    — в економічній ситуації,
                    — в державному регулюванні,
                    — в технологічній складовій,
                    — в міжнародних аспектах,
                    — в соціально-культурних компонентах тощо.
                Більш  сильний  вплив  на  необхідність  проведення  організаційних  змін  чинять
            фактори специфічного середовища:
                    — конкуренти,
                    — споживачі,
                    — постачальники.
            Внутрішні чинники також можуть бути причинами організаційних змін. При цьому:
                    — частина з них може бути наслідком прямого та/або непрямого впливу змін у
                       зовнішньому середовищі,
                    — решта може бути результатом розвитку самої організації.
            Організації можуть пристосовуватися до змін у середовищі трьома способами:
            1) адаптація до змін у середовищі, які не були заздалегідь визначені. В цьому випадку
            майбутні зміни в середовищі не ідентифікуються завчасно. Отже, для цього способу
            характерним є реагування із запізненням;
            2) пристосування до середовища шляхом урахування тенденцій його розвитку. Цей
            спосіб передбачає наявність механізмів постійного спостереження за середовищем.
            Його використовують організації, які "шукають" зміни;
            3)  замість  того,  щоб  організація  пристосовувалась  до  середовища,  вона,  навпаки,
            намагається  пристосовувати  середовище  до  себе.  Такий  спосіб  використовують
            виключно сильні, великі організації, що займають монопольне положення на ринку.
            В  спеціальній  літературі  з  менеджменту  опрацьовані  кілька  моделей  процесу
            організаційних змін. Найпростішою з них є модель К.Левіна, у якій виділені лише три

            таких етапи:



















                                                              83
   78   79   80   81   82   83   84   85   86   87   88