Page 26 - 4744
P. 26


                                          C    kx   x   x   k  x   x   k  2x   x   x  
                                            2            1         0           0   1
                                                                                     .
                                                                            1
                                              C    kx   x   x   1  k 
                                                2  0       0   1
                                                                           x   x
                                                                            0   1
                      Отже,
                                                     1
                                          C   x        x   x  x   x  .                   (1.43)
                                            2                  0      1
                                                  x   x  
                                                    0   1
                      Для   xC   одержуємо:
                              3
                                                                        2
                                                        C    kx   x   x  
                                                         3            0
                                                                2                1
                                         C    1x     k x   x     1   k      ,
                                           3  1           1   0                      2
                                                                             x   x  
                                                                               1   0
               отже,
                                                                 1           2
                                                        C            x   x   .                (1.44)
                                                          3          2      0
                                                             x   x  
                                                               1   0
                      Отже,        формули         (1.42)–(1.44)         повністю         визначають
               многочлен (1.38).
                      Інший  спосіб  побудови  Ерміт-інтерполянта  гарантує
               виконання заданих умов лише з точністю здійснених обчислень.
               Розглянем  його  для  наведеного  вище  завдання.  Запишемо

               многочлен (1.38) у формі поліному:
                                                            2
                                                 H 2   axx     bx  c .                       (1.45)
                      Оскільки  задано  похідну  (умова  (1.37)),  запишемо  похідну
               від (1.45):
                                                    
                                                 H 2   x  2 ax  b.                            (1.46)
                      Підставимо умови (1.37) у (1.45) та (1.46):
                                                  H    fx   ax 2   bx   c
                                                   2  0     0     0    0
                                                                  2
                                                  H 2    fx 1  2   ax 1   bx 1  c          (1.47)
                                                    
                                                 H 3     fx 0  1   ax2  0   b
                                                 
                      Система  (1.47)  складається  з  трьох  рівнянь  з  трьома
               невідомими і розв’язується методом Гауса.
                      Практичне  використання  многочленів  Лагранжа  та  Ерміта
               обмежується  невеликими  (до                    n    5 ... 6)  значеннями  степеня,

               оскільки  побудова  алгоритмів  при  більших  значеннях                                  n
               ускладнюється їх громіздкістю, крім того, підвищення значень  n
               не приводить до суттєвого підвищення точності.

                      Розглянемо  інтерполяцію  кубічним  сплайном.  Нехай  на
               відрізку   ba,   задається  неперервна  функція   xf              і  розрахункова
               сітка



                                                                                                       26
   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31