Page 19 - 4744
P. 19

1.1.3 Розв’язок систем алгебраїчних рівнянь.

                      Для розв’язання систем лінійних алгебраїчних рівнянь виду:

                                                   Ax   B,                                         (1.8)
               де  A–  матриця  розміром  n    і  det              0A  ,  x–  вектор  невідомих
                                                           n
               величин,  B –  вектор  вільних  членів.  Найбільш  універсальним  є

               метод послідовного виключення невідомих величин Гауса та його
               варіації.  При  цьому  матриця  системи  приводиться  до
               діагонального виду. Нехай система задається у вигляді:

                                            a 11 x 1   a 12 x 2     a 1 n x n   b 1
                                                        
                                             a
                                             21 x 1   a 22  x 2   a 2  n x n   b 2              (1.9)
                                            
                                                          
                                             a  x   a  x     a  x   b
                                             n1  1  n2  2      nn  n  n
                      Перше  рівняння  залишаємо  без  змін,  інші  рівняння
               записуємо,  викоритовуючи  наступні  значення  для  елементів
               матриці  A:
                                       ~
                                       a is  : a   is  a   a 1s  a   1 i  , i   , 2  ,n , s   , 1  ,n
                                                 11
                                       ~                                                          (1.10)
                                       b  : b   a   b  a 
                                        i   i   11  i   1 i
                      При цьому в системі (1.9) в рівняннях, починаючи з другого
               і закінчуючи останнім, виключається змінна  x . На другому кроці
                                                                               1
               перші два рівняння не зазнають змін, інші рівняння записуються з
               використанням нових значень для елементів матриці  A:
                                       ~    ~   ~    ~   ~
                                       ~
                                       a  : a   a   a  a   , i   , 3  ,n , s   , 2  ,n
                                        is   is  22   2s   2 i
                                       ~    ~       ~                                             (1.11)
                                       ~
                                       b  : b   ~  b  ~
                                               a 
                                                       a 
                                        i   i   22   i  2 i
                      Повторюючи  вказану  процедуру                       n   1  раз,  приводимо
               матрицю  A  до  діагонального  виду,  після  чого  обчислюємо
               невідомі величини за формулами:
                                                           N
                                                       s
                                                      b     a sk  x k
                                                 x       k s1                                  (1.12)
                                                  s         ss
                                                           a
               де  a ,  b –  значення  компонент  матриці  A  та  вектора  B   після
                      sk
                           s
               приведення до діагонального виду.
                      Метод Гауса з вибором головного елемента полягає в тому,
               що  на  кожному  кроці  в  якості  елемента  a ,  де  s –  номер  кроку
                                                                           ss
               ітераційного  процесу  вибирається  той  з  елементів  стовбчика  за
               номером  s ,  який  є  максимальним  за  модулем,  при  цьому
               відповідно переставляються рівняння системи (1.8) (метод Гауса


                                                                                                       19
   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24