Page 14 - 4744
P. 14

Можна  зауважити,  що  абсолютна  похибка  sin   і  cos   не
                                                                                       x
                                                                                                   x
               перевищує абсолютної похибки аргументу.
                      Абсолютна  похибка  функції                    y   f  x ,  x ,...,  x    обумовлена
                                                                            1  2     n
                                                               y        y            y 
               похибками своїх аргументів:                      x       x  ...      x
                                                          y         1         2             n
                                                               x        x            x 
                                                                1         2             n
                      Похибка  усікання  виникає  коли  складний  математичний
               вираз  заміщується  більш  простою  формулою.  Термін  виник  з
               техніки  заміни  складних  функцій  вкороченим  рядом  Тейлора.
               Елементарні  функції  можна  розкласти  у  нескінченний  ряд,  але
               при обчисленні ми можемо брати лише  перші члени ряду.

                      Помилка           округлення               пов‘язана          з     обмеженим
               представленням  мантиси  десяткового  числа.  При  комп‘ютерних
               обчисленнях результати арифметичних операцій округлюються і

               похибка  поширюється  на  наступні  обчислення,  тому  необхідно
               вибирати  такий  тип  даних  для  збереження  значень,  який  на
               декілька розрядів довший ніж задана точність.

                      Нехай задана функція    Cxf             [a ,b ].Многочленом Тейлора n-
                                                              n 1
               го  степені  функції  f   в  точці  x             [a ,b ]  називається  многочлен
                                                               0
               вигляду:
                               n  f   k   x
                                                 k
                       T n    x    0    xx  0 
                              k 0  k!
                      Многочлен Тейлора має ту властивість, що в точці  x   всі
                                                                                                   x
                                                                                                    0
               його  похідні  до  n-го  порядку  включно  співпадають  з
               відповідними похідними функції  f

                       T   k   x    f   k    kx ,    1 , 0  ,... n
                        n    0         0
                      Похибка,  що  виникає  при  заміні  функції  f   на  многочлен

               Тейлора, виражається залишковим членом формули Тейлора
                                     f  n   1     n 1
                       f    Tx     x    x   x    , x  [a ,b ],  -  деяка  точка,  що  строго
                               n                   0
                                      n   ! 1
               лежить між значеннями  x і  x  при  x  . Даний залишковий член
                                                                    x
                                                        0            0
               записаний  у  формі  Лагранжа,  яка  є  зручною  для  обчислення
               оцінки  похибки.  Так  як  похідна  f                n   1    неперервна  на  відрізку
                x  [a ,b ], то вона на цьому відрізку обмежена і

                       M     max  f   n 1    x  
                         n 1
                               [ a, b]           .
                      Тоді:
                               M            n 1                     M
                f    Tx     x   n 1  x   x  ,  max f    Tx     x   n 1  l n 1 , l   max{ x   a ,b   x  }.
                        n                 0                  n                           0         0
                              n   ! 1         [a ,b ]            n   ! 1

                                                                                                       14
   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19