Page 118 - 4685

ієрархічно організовані та пов'язані спільною управлінською діяльністю,
спрямованою на підвищення ефективності функціонування (оптимізацію)
керованої підсистеми. Кожний елемент керуючої підсистеми повинен забезпечити
реалізацію певної частини сукупної управлінської діяльності і для цього набуває
(уповноважується) відповідних функцій, прав, обов'язків.
До головних функцій керуючої підсистеми доцільно віднести:
прогнозування, планування, впорядкування (організація), облік, контроль. По
суті функції управляючої підсистеми і є відображенням її діяльності, яка являє
собою здійснення власне процесу управління (циклу управління). А останній
якраз і складається з таких частин (операцій, стадій), як аналіз, прогнозування,
прийняття рішень та засобів їх втілення, контроль і регулювання. Тому зміст
основних функцій керуючої підсистеми і полягає в здійсненні відповідних стадій
управлінського циклу (процесу).
Особлива роль у функціонуванні керуючої підсистеми належить зв'язкам
(відношенням) субординації та координації.
Велике значення має оцінка ефективності керуючої підсистеми, від якої
залежить розвиток суб'єкта управління та досягнення його кінцевої мети. В цьому
випадку ефективність оцінюється в двох аспектах: по-перше, наскільки
обґрунтовано визначені цілі і завдання розвитку керованої підсистеми та критерії
їх досягнення; по-друге, наскільки адекватно і достовірно керуюча підсистема
оцінює розвиток об'єкта у відповідності з цими критеріями. При цьому керуюча
підсистема суттєво впливає на такі характеристики, як кінцевий результат
діяльності об'єкта та величину затрат на досягнення цього результату.
Виходячи з цього, основними критеріями оцінки ефективності суб'єкта
управління є: ступінь впливу керуючої підсистеми на об'єкт, на досягнення мети
його розвитку; ефективність функціонування власне об'єкта управління;
передумови для успішного розвитку об'єкта в майбутньому, що створюються
суб'єктом управління.
Загалом можна стверджувати, що ефективність керуючої підсистеми
залежить від таких умов і факторів: а) ступінь дієвості комплексного впливу на
об'єкт для оптимізації його багатоманітних внутрішніх зв'язків та відношень; б)
структурна та функціональна впорядкованість власне керуючої підсистеми,
продуктивність і ефективність її діяльності; в) мінливість зовнішнього середовища
об'єкта та ієрархічна підпорядкованість суб'єкта в системі управління вищого
рангу.
Важливе значення має кількісна оцінка якості управління (або
самокерованої системи). Вибір кількісного показника якості системи управління
зумовлюється, наприклад, метою управління та змістом і особливостями
функціонування самокерованої системи. Для жорстких технічних систем є
можливість застосувати однозначні формальні показники (нормативи), для
складних систем такі показники неможливо визначити з огляду на їх певну
ентропійність та стохастичність. В останньому випадку застосовують
функціональні залежності (формули) або кореляційні залежності. Управління

114