Page 172 - 4663

Отже, константа дисоціації  це відношення добутку концентрації
утворених йонів до концентрації недисоційованих молекул у показниках
степенів, що відповідають стехіометричним коефіцієнтам рівняння

дисоціації. Розглянемо приклади.
-
2+
СаCl 2  Ca + 2Cl ,
C 2  C 2 
K  Ca Cl . (13.4)
Д
(CaCl )
2 н
3

+
Na 3PO 4  3Na + PO ,
4
C 3   C 3
K  Na PO 4 . (13.5)
Д
(C )
Na 3 PO 4 н
Величина К д для слабких електролітів залежить від природи
електроліту і розчинника, температури. Чим більші діелектрична
проникність розчинника і дипольний момент електроліту, тим більша
величина К д. Для конкретного електроліту і розчинника К д є функцією лише

температури. Із зростанням температури К д здебільшого зростає. У тих
випадках, коли з підвищенням температури  зменшується, зменшується і
К д.

Розглянемо зв’язок між  і К д. Нехай концентрація електроліту С,
ступінь дисоціації , кількість частинок, на які розпадається електроліт, n.

Тоді
(С  ) n С n 1   n
K   (13.6)
д
С( 1  ) 1  
У випадку, коли   0,05, (І  )  І, тоді

K
n
n-1
К д = С  ,  n д . (13.7)
С n 1
Якщо n = 2, то
К
  д . (13.8).
С

Чим більше значення Kд - тим краще електроліт розпадається, на

йони. Для даного електроліту значення K постійне за певної температури і
не залежить від концентрації.
-1
Сильні електроліти мають K > 10 , слабкі - електроліти мають
-3
значення K < 10 .

171