Page 168 - 4663

У цьому ряду зліва направо заряд іонів елементів зростає від +1 до +7,
а орбітальний радіус, навпаки, зменшується від 0,1713 до 0,0725 нм. Це
означає, що сила зв’язку йона елемента з Оксигеном (протилежно заряджені
іони) зростає і одночасно з цим посилюється відштовхування між іонами

елемента і Гідрогену (однаково заряджені йони). У цьому ряду праворуч
буде зростати імовірність руйнування зв’язку у місці ОН, тобто

відщеплення іону Гідрогену, і зменшення імовірності руйнування у місці

елемент  група ОН . Відтак праворуч будуть посилюватись кислотні
властивості. І, насправді, NаОН, Мg(OH) 2  основи; Аl(ОН) 3  амфотерний

гідроксид; Н 2SіО 3  слабка кислота; Н 3РО 4  кислота середньої сили; Н 2SО 4,
НСlО 4  сильні кислоти. Амфотерність сполуки Аl(ОН) 3 означає, що сила

зв’язку АlОН приблизно дорівнює силі зв’язку ОН. Тому, залежно від
умов, ця сполука може проявляти основні або кислотні властивості,
наприклад

Аl(ОН) 3  Н 3АlО 3.
Відомо, що основні властивості речовини визначаються наявністю

гідроксильних груп ОН , кислотні  іонів Гідрогену. Керуючись цим, можна
сформулювати визначення окремих класів неорганічних сполук.
Гідроксиди у водних розчинах дисоціюють з утворенням аніону

гідроксиду. Як і всі електроліти, гідроксиди бувають сильними [LіОН,
NаОН, КОН, SrOH, Ва(ОН) 2], середньої сили [Ca(OH) 2, Мg(OH) 2, Ga(ОН) 3 і
слабкими [NН 4ОН, АgОН].

Дисоціація гідросидів відбувається за схемою
+

КОН  К + ОН ,
+

Ва(ОН) 2  ВаОН + ОН ,

2+
+
ВаОН  Ва + ОН ,
тобто ступенево, причому ступінь дисоціації кожної наступної стадії
менший від попередньої.
Кислоти  у водних розчинах дисоціюють з утворенням катіона
Гідрогену. Іон Гідрогену (протон) завдяки водневому зв’язку утворює з

молекулою води катіон гідроксонію за схемою
+

Н 2SО 4  Н 3О + НSО 4 .
2
+

НSО 4  Н 3О + SО 4 .
З метою спрощення при написанні рівнянь дисоціації кислот прийнято
записувати не йон гідроксонію, а йон Гідрогену.
+

Н 2SО 4  Н + НSО 4 ,
 + 2
HSO  Н + SО 4 .
4

167