Page 68 - 4626

містять компоненти вторинного походження, додають антиокислювальні
присадки.
Вміст сірчаних сполук у бензині обмежується як з точки зору корозійної
активності, так і з екологічної безпеки. Активні сірчані сполуки (сірка,
сірководень, меркаптани), які можуть міститися у бензині, викликають сильну
корозію паливної системи двигуна і транспортних ємностей. Повнота очищення
бензинів від цих сполук контролюється аналізом на мідну пластину. Неактивні
сірчані сполуки (тіофени, сульфіди, дисульфіди) корозію не викликають, але при
їх згорянні утворюються оксиди сірки(SO 2 і SO 3). Під дією оксидів сірки

проходить швидке корозійне спрацювання деталей двигуна, знижується потуж-
ність, зростає токсичність димових газів. Вміст загальної сірки в бензинах
визначається ламповим методом і не повинен перевищувати 0,05 % мас.
Найбільшу небезпеку для людей представляють ароматичні вуглеводні,
особливо бензол. Токсична дія бензолу пояснюється можливістю його окислення
в організмі. У зв’язку з цим в ДСТУ4063-2001 обмежується вміст бензолу
≤ 5,0 % і вміст ароматичних вуглеводнів ≤ 42-48 % мас.
Залежно від октанового числа за державним стандартом ДСТУ4063-2001
(табл. 8.2) передбачено виробництво автомобільних бензинів марок А-92, А-95,
А-98. У позначенні автомобільних бензинів А – автомобільний, відповідно
цифра – мінімальне октанове число за дослідним методом.
Згідно з ДСТУ 4839:2007 передбачено випуск автомобільних бензинів
підвищеної якості, які призначені для внутрішнього ринку та для експортування.
Залежно від октанового числа встановлено такі марки бензинів: А-92-євро з
октановим числом за дослідним методом не менше ніж 92; А-95-євро - з ОЧД ≥
95; А-98-євро – з ОЧД ≥ 98. За вмістом сірки бензини ділять на два види: І – вміст
сірки ≤ 10 мг/кг; ІІ - вміст сірки ≤ 50 мг/кг. Залежно від умов використання
встановлюють класи леткості: літні класи – А, В; зимові класи – C, D, E, F;
перехідні класи - С , D , E , F .
1
1
1
1
Авіаційні бензини призначені для використання в поршневих авіаційних
двигунах, малих гвинтових літаків і гвинтокрилів. На відміну від автомобільних
двигунів, в авіаційних використовують у більшості випадків примусове
впорскування палива у впускну систему, що визначає деякі особливості
авіаційних бензинів порівняно з автомобільними. У зв’язку з тим, що до
авіаційних бензинів ставлять більш жорсткі вимоги, ніж до автомобільних, до
їхнього складу входять компоненти обмеженої кількості технологічних процесів:
прямої перегонки нафти, каталітичного риформінгу, алкілування, рідше
ізомеризації, з додаванням тетраетилсвинцю (ТЕС). До основних вимог якості
авіаційних бензинів відносяться: достатня детонаційна стійкість на багатій
(сортність) і бідній (октанове число) паливних сумішах; оптимальний
фракційних склад, низька температура кристалізації; невеликий вміст смолистих
речовин, кислот і сірчаних сполук, висока теплота згоряння і стабільність при
зберіганні.
Згідно з ГОСТ-1012-72 можливий випуск двох марок авіаційного бензину:
Б-91/115 та Б-95/130. У маркуванні авіаційних бензинів перша цифра – октанове
число, а друга – сортність. Авіаційні бензини забарвлюють в оранжевий і зелений
кольори, що свідчить про наявність у паливі отрути – етилової рідини. Слід

68