Page 64 - 4626

2,0 % мас.) одне або усі палива містять сірки більше, ніж вказано в нормах для
сірчистої нафти, то ця нафта повинна бути віднесена до третього класу, тобто
високосірчистої нафти. По аналогії визначаються і високосірчисті нафти, які
містять більше 2,0 % мас. сірки.
Залежно від вмісту парафіну в нафті і можливості одержання з них палива
для реактивних двигунів, зимових або літніх дизельних палив і дистилятних
базових олив без депарафінізації або з її використанням, нафти поділяються на
три види: П 1, П 2, П 3 (табл. 8.1).
П 1 – малопарафінові нафти, які містять не більше 1,5 % мас. парафіну (з

температурою плавлення 50 °С), і при умові, що з нафт без депарафінізації
можуть бути одержані палива для реактивних двигунів з температурою початку
кристалізації не вище мінус 60 °С, зимові дизельні палива (240 - 350 °С) з
температурою застигання не вище мінус 45 °С і дистилятні базові оливи певного
рівня кінематичної в’язкості при 50 °С з температурою застигання для олив з
2
-2
в’язкістю від (8 – 14)·10 мм /с – мінус 30 °С, з в’язкістю від (14 – 23)·10 мм /с
-2
2
2
-2
– мінус 15 °С, з в’язкістю від (23 - 52)·10 мм /с – мінус 10 °С.
П 2 – парафінові нафти, які містять від 1,51 до 6,0 % мас. парафіну і за умови,
що з нафти без депарафінізації можуть бути одержані палива для реактивних
двигунів з температурою початку кристалізації не вище мінус 60 °С і дизельне
літнє паливо (фракція 240-350 °С) з температурою застигання не вище мінус
10 °С, а дистилятні базові оливи – з депарафінізацією.
П 3 – високопарафінові нафти, які містять більше 6,0 % мас. парафіну і при
умові, що з нафти не може бути одержано без депарафінізації дизельне паливо.
Якщо з нафти, попередньо віднесеної до виду П 1, не може бути одержаний
хоча б один із вказаних нафтопродуктів без депарафінізації, то ця нафта повинна
бути віднесена до нафт виду П 2. У тому випадку, коли з нафти, попередньо
віднесеної до виду П 2, може бути одержане дизельне паливо без депарафінізації,
то ця нафта повинна бути віднесена до нафт виду П 1.
Залежно від виходу фракцій, які википають до температури 350 °С, нафти
поділяються на три типи: Т 1 (≥ 55 %), Т 2 (45,0 – 54,9 %) і Т 3 (< 45 %), а залежно
від сумарного вмісту дистилятних і залишкових базових олив – на чотири групи:
М 1 (> 25 %), М 2 (15 – 24,9 %), М 3 (15 – 24,9 на нафту і 30 – 45 % на мазут), М 4 (<
15 %). За величиною індексу в’язкості базових олив класифікацією передбачено
підгрупи нафт: І 1 (> 95 %), І 2 (90 – 95 %), І 3 (85 – 89,9 %), І 4 (< 85 %).
Поєднання позначень класу, типу, групи, підгрупи і виду складає шифр
технологічної характеристики нафт. Шифр нафти є ніби технологічним
паспортом, який визначає напрям її переробки (на палива або оливи, для
одержання парафінів і т.д.). Набір технологічних процесів (необхідність
включення гідрогенізаційних процесів або установок депарафінізації) і якість
кінцевих продуктів.

8.2 Основні напрями переробки нафти
На вибір основного напряму переробки нафти впливає декілька факторів. У
першу чергу до уваги беруть характеристику нафти, що переробляється,
необхідний асортимент продуктів, а також рівень розвитку і освоєння
технологічних процесів.

64