Page 65 - 4626
P. 65

При розробці поточної схеми конкретного НПЗ, тобто набору технологічних
               установок, який визначає структуру заводу, враховують:
                     - якість нафти, що надходить на завод, яка визначає можливість одержання
               максимальної кількості палив або олив, а також бітуму, коксу та інших продуктів
               (вміст сірки в нафти і її фракціях визначає частку гідрогенізаційних процесів у
               схемі заводу);
                     - потреба в тих чи інших нафтопродуктах у даному регіоні;
                     - співвідношення обсягів одержаних палив – бензину, реактивного,
               дизельного, котельного;

                     - потреба нафтохімічної промисловості в окремих видах сировини для
               нафтохімічного синтезу (НХС).
                     Існує три основні варіанти переробки нафти: паливний, паливно-оливний і
               комплексний, який включає одержання сировини для НХС.
                     Заводи  паливного  профілю  працюють  за  двома  варіантами:  глибока  (з
               максимальним одержанням світлих нафтопродуктів) і неглибока переробка. При
               неглибокій переробці поруч із світлими нафтопродуктами одержують і значний
               вихід  залишку  –  мазуту  (котельного  палива).  Подібні  схеми  із  порівняно
               невеликим набором установок використовуються в тих країнах або регіонах, в
               яких високий попит на котельне паливо.
                     Для сучасних і перспективних НПЗ характерна глибока переробка нафти,
               при якій необхідне включення в схему процесів переробки важкої сировини –
               фракцій і залишків вакуумної перегонки – каталітичного крекінгу, вісбкрекінгу,
               гідрокрекінгу, тобто  деструктивної переробки.  Це  дозволяє  значно  поглибити
               переробку нафти, в першу чергу, підвищити виробництво моторних палив. Так,
               за наявності на одному із НПЗ установок гідрокрекінгу і каталітичного крекінгу,
               дозволяє підвищити глибину переробки нафти більш ніж на 20 % (до 70 % і
               більше).
                     8.3 Класифікація і характеристика товарних нафтопродуктів

                     У  результаті  переробки  нафти  одержують  широку  гаму  продуктів.  Вони
               відрізняються  один  від  одного  за  хімічним  та  фракційним  складами,
               властивостями  та  сферою  використання.  Для  зручності  усі  нафтопродукти
               поділяють  на  10  груп:  палива;  нафтові  оливи;  пластичні  мастила;  парафіни;
               церезини;  вазеліни;  ароматичні  вуглеводні  та  розчинники;  нафтові  бітуми;
               нафтовий  кокс;  технічний  вуглець  (сажа);  присадки  до  палив  і  олив;  інші
               нафтопродукти загального призначення.
                     Зупинимося  на  призначенні  та короткій  характеристиці  найпоширеніших
               груп нафтопродуктів, що мають широкий вжиток у різних галузях народного
               господарства України.

                     8.4 Палива

                     Залежно  від  сфери  застосування  розрізняють  такі  види  нафтових  палив:
               карбюраторні,  реактивні,  дизельні,  газотурбінні,  котельні,  пічні,  зріджені  та
               стиснуті гази.

                     8.4.1 Карбюраторні палива
                     Усі карбюраторні палива повинні відповідати таким вимогам:



                                                              65
   60   61   62   63   64   65   66   67   68   69   70