Page 52 - 4605

G2G (government-to-government) – автоматизація відносин і документообігу між
державними відомствами. Для взаємодії та інформаційного обміну між відомствами
необхідним є використання загальнонаціональних стандартів. У ряді країн такі
стандарти існують. У Великобританії, зокрема, це стандарт e-Gі (e-Government
Іnteroperabіlіty Framework), заснований на XML. Взаємодії типу G2G можуть
проходити в електронній формі не тільки між відомствами однієї держави, але й між
відомствами різних держав. Деякі міжнародні організації вже займаються
стандартизацією форматів документів для різних форм міждержавної взаємодії.
Наприклад, UN ECE (Unіted Natіons Economіc Commіssіon for Europe – Європейська
економічна комісія ООН) розробила стандарт документів для міжнародної торгівлі –
UNeDocs (EN), що також базується на XML. Учасниками взаємообміну за UNeDocs
можуть бути, зокрема, митні служби різних держав (хоча цим застосування стандарту
не обмежується) [9].
В2G (business-to-government) – надання комерційними компаніями товарів і
послуг державним установам. Цей напрям реалізується останнім часом у використанні
урядами розвинених країн мережі Internet для проведення закупівель (від публікації
оголошень до опублікування результатів угод). Так, за прогнозами деяких аналітиків, у
США держзакупівлі через Internet у 2012 р. становили 140 млрд дол., при цьому обсяг
дрібних контрактів без проведення тендера – 38 млрд дол. Реалізація цього напряму
може здійснюватися за допомогою B2G-торговельних майданчиків, на яких
проводяться тендери чи аукціони.
G2В (government-to-business) – напрям передбачає надання послуг державними
органами бізнес-організаціям і включає: автоматизацію розрахунків з податків,
сертифікацію, надання інформації з питань законодавства і права та ін.
G2C (government-to-consumer) – напрям передбачає надання урядовими
установами послуг кінцевим споживачам через Internet. Особливістю такого напряму
електронної комерції є те, що оплату послуг урядових установ ми здійснюємо наперед
(сплачуючи податки). На сьогоднішній день цей напрям найменш розвинений, однак
має досить високий потенціал, особливо в соціальній та податковій сферах. Серед
послуг, які можуть надаватися державою громадянам через Internet можна назвати такі:
- заповнення податкових декларацій та збирання податків;
- реєстрація транспорту;
- оплата квитанцій за комунальні послуги та штрафів;
- надання інформації з питань законодавства і права (правові бази даних) та ін.;
C2G (consumer-to-government) - напрям, який передбачає надання громадянами
послуг державі. Прикладами можуть слугувати:
- електронне голосування;
- опитування громадської думки та ін.[8]
Реалізація більшості з цих напрямів здійснюється на основі аутсорсингу, тобто
передання стороннім організаціям, які спеціалізуються на цих видах послуг.

2 Концепція «електронного уряду».
Основні принципи дії системи “Електронний уряд” (2002 р.)
На сьогодні під терміном «електронний уряд» розуміють державні інформаційні
комп’ютерні системи, призначені для взаємодії з окремими громадянами, а також
структурами, що не входять в уряд (бізнесовими, громадськими організаціями,
регіональними і муніципальними органами влади тощо) за допомогою електронних
каналів зв’язку (зазвичай, Internet) [5].

52