Page 53 - 4605
P. 53

Усі  системи,  що  діють  усередині  уряду  (бухгалтерська  система  чи  система
                  обліку  кадрів),  є  частиною  урядових  інформаційних  систем,  але  не  є  частиною
                  «електронного уряду».
                         Тобто  поняття  «електронний  уряд»  охоплює  всі  системи,  призначені  для
                  реалізації взаємодій G2C, C2G, G2B, B2G, G2G [8].
                         Можна виокремити п’ять основних послідовних стадій розвитку «електронного
                  уряду»:
                         1) присутність – на цій стадії створюються сайти різних міністерств і відомств,
                  що  містять  інформацію  про  їхнє  призначення  і  напрями  діяльності,  постійно
                  оновлюванні новини про діяльність державних органів та т.  ін. При цьому сайти, як
                  правило, не підтримуються централізовано і не поєднуються в єдиний портал;
                         2) інтерактивна взаємодія – користувачам надається можливість завантаження
                  типових форм різних офіційних документів, отримання офіційної електронної пошти,
                  організації взаємодії через веб-сайт – уведення питань і одержання відповідей громадян
                  за допомогою e-mail та ін.;
                         3) проведення  транзакцій  –  користувачі  можуть  реально  здійснювати  різні
                  угоди  (транзакції)  з  держустановами  в  режимі  «on-line».  Для  цього  передбачається
                  створення спеціальних сайтів (наприклад, для сплати штрафів, замовлення паспортів,
                  подовження  терміну  дії  ліцензій  і  патентів)  для  підтримки  відповідних  сервісів  не
                  тільки для центральних, а й для міських і навіть районних органів влади;
                         4) Об’єднані  портали  –  передбачається  створення об’єднаних  порталів  різних
                  відомств  і  служб,  через  які  можна  здійснювати  будь-які  види  транзакцій,  для  яких
                  раніше  потрібно  було  звертатися  безпосередньо  в  даний  державний  орган.  Через
                  регіональні  портали  стає  можливою  реєстрація  підприємств,  оформлення  фінансових
                  документів, легалізація іноземних документів і т. ін. З’являються регіональні портали,
                  що  поєднують  у  собі  як  весь  спектр  державних  послуг,  так  і  послуги  недержавного
                  сектору – приєднуються системи електронної комерції, Internet-банкінгу;
                         5) безумовна взаємодія – повна інтеграція електронних послуг у межах країни.
                  Передбачається  створення  електронної  системи  державного  управління  на  основі
                  єдиних стандартів, урядовий портал стає єдиною точкою доступу до всіх послуг – і для
                  громадян, і для бізнесу [7].
                         За допомогою реалізації концепції електронного уряду можна досягнути:
                         - підвищення ефективності взаємодії органів державної влади як у внутрішньому
                  (апаратному) середовищі, так і з громадянами та бізнес-структурами;
                         - підвищення  «прозорості»  влади  за  рахунок  переходу  на  новий  рівень
                  зворотного зв’язку як із громадянами, так і з бізнесом;
                         - антикорупційності  уряду  -  «електронний  уряд»  дає  змогу  працювати  без
                  безпосереднього  контакту,  що  знижує  ризик  корупції,  а  також  зводить  до  мінімуму
                  дискримінацію за національною ознакою, статтю, економічним статусом;
                         - скорочення державного апарату, а отже, й зниження витрат на його утримання.
                         У подальшому «електронний уряд» може перетворитися на систему державного
                  керування на основі електронних засобів оброблення та передавання інформації. Проте
                  на  сьогодні  існують  три  ключових  моменти  для  досягнення  успіху  в  проектах
                  створення «електронного уряду» у будь-якій країні світу. Це:
                         - прийняття  відповідного  законодавства,  яким  чітко  визначалися  б  права  та
                  обов’язки  людини  в  «електронному  суспільстві»  (гарантії  нерозповсюдження
                  персональної інформації, електронний підпис і т. ін.);
                         - створення  розгалуженої  телекомунікаційної  інфраструктури,  що  сприятиме
                  активному розвитку різних сфер соціально-економічного життя суспільства;








                                                                53
   48   49   50   51   52   53   54   55   56   57   58